«Правду — з рук у руки»

      Голова представництва Олексій Данилов вважає, що владі, яка спостерігає за навколишнім життям крізь темне скло своїх «мерседесів», байдужі інтереси народу.

      — Олексію Мечеславовичу, чому ви зважилися очолити луганський обласний штаб «Нашої України»?

      — Насамперед, я вважаю, що Віктор Андрійович Ющенко — лідер «Нашої України» — єдиний кандидат, який сьогодні реально може протиставити себе тій системі і тому режимові, що діє на території України. У нас ще є прекрасні люди, серйозні політики. Це і Юлія Володимирівна Тимошенко, і Олександр Олександрович Мороз. Але треба бути об'єктивним: крім Ющенка, нинішню систему перемогти не зможе ніхто iнший.

      Друга причина. Я — заступник голови партії «Яблуко». Ми прийняли рішення підтримувати єдиного кандидата від демократичних сил, і цим кандидатом є Віктор Андрійович Ющенко.

      Третя — коли в Ющенка була реальна можливість доводити свої, скажемо так, професійні здібності й здатності, він дуже швидко й ефективно це довів: були, зокрема, виплачені пенсії, що роками не виплачувалися.

      — Чи співробітничаєте ви з представниками місцевої влади? Якщо так, то чи враховують вони вашу точку зору?

      — Я зустрічався з першою особою нашої області Віктором Миколайовичем Тихоновим. Бесіди були про подальший розвиток нашого регіону в демократичному напрямку, а не в тоталітарному. Можу сказати, що Тихонов розуміє, що цей шлях неминучий, але він знаходиться в повній залежності від Адміністрації Президента. Я далекий від думки, що і Єфремов, і Тихонов не розуміють, що діється в державі. Вони розуміють, чим це може закінчитися. Коли родичам керівників і самих керівників низки областей не видають візи, це вже про щось свідчить. Вони раді були б з нами співробітничати і взаємодіяти, але як тільки встановлять перші контакти, їх одразу виженуть з роботи. От і вся демократія.

      — Як ви вважаєте, вибори Президента все-таки будуть?

      — Вибори, однозначно, відбудуться, інакше цю країну залишать усі розумні люди, хоча багато хто її вже залишив. Ми зараз дуже багато їздимо по країні й бачимо, що будинки, квартири — порожні. Це як під час війни: люди їхали, забивали вікна своїх осель. Сьогодні подібна ситуація.

      Для мене не має значення, який сьогодні в Кучми термін — перший або другий. Просто треба розуміти, що влада загнана в кут і не знає, що робити далі. Але найцікавіше в цій ситуації те, що, незважаючи на всі розрахунки провладних кланів, на всі їхні проекти, Леонід Данилович рішення прийматиме сам. Він не запитуватиме ні в Гавриша, ні в Медведчука, ні в Януковича, як йому поводитися в тій або іншій ситуації. Він діятиме так, як йому зручно.

      — Чи є в «Нашої України» доступ до електронних ЗМІ? Якщо ні, то з якої причини вам відмовляють?

      — Кожен луганчанин може бачити, що доступу до ЗМІ в нас немає. Але цю інформаційну блокаду ми намагаємося прорвати. Перше — ми розробляємо сьогодні проект «Правда з рук у руки», це програма, що дозволить нам у 2004 році донести до людей правду. На жаль, зараз ми можемо зробити висновок, що наші поштові скриньки, незважаючи на гарантоване Конституцією право конфіденційності листування, просто зламують. Я не знаю, хто це робить, — працівники спецслужб, співробітники пошти... Але факт залишається фактом.

      Тепер про електронні ЗМІ. Сьогодні від тих телекомпаній, що залишилися, — ЛОТ, ЛКТ — просто нудно: як у нас усе добре, як усе прекрасно, які в нас райдужні перспективи! Ви не побачите на цих каналах тих людей, у яких інша позиція. У нас своя позиція, у влади — своя, так давайте подискутуємо на цю тему, адже тільки в суперечці, як відомо, народжується істина. Але немає ж, бо якби мене випустили на екран, то генерального директора луганського ТБ Миколу Тимошенка одразу вигнали б з роботи. Наші телевізійні начальники — люди не дурні, вони просто є заручниками системи. От це найстрашніше.

      А коли приїжджав Віктор Андрійович, це, взагалі, був цирк. Коли бідний директор обласного телебачення дзвонить мені о пів на сьому вечора і каже, що, напевно, не вийде показати Ющенка на ТБ, що тут можна сказати?! Переконувати його немає рації, бо першими закони порушують представники влади.

      — От, підняли ціни на хліб. Ви, як ніхто інший, знаєте, як важко жити українському народові, зокрема пенсіонерам, незаможним. Чому «Наша Україна» не організувала акції протесту?

      — Блок «Наша Україна» разом з БЮТі, соціалістами і Компартією рішуче виступили проти. Наша організація роздрукувала цю спільну заяву в 700 тисячах екземплярів, роздали її практично кожній родині.

      Крім цього, влада не тільки підняла ціни на хліб, а й знизила мінімальну зарплату, обікрала український народ. А щодо акцій протесту, то влада вже просто не звертає на них уваги: за темним склом своїх «мерседесів», за кондиціонерами у своїх кабінетах плювати вони хотіли на народ. Влада розуміє тільки силу, а не акції протесту.

      Ціни незабаром підніматимуться на все — на молоко, на м'ясо тощо. Зате наші правителі вішають один одному нагороди — ордени і медалі. І те, що терпіння в суспільстві доходить до критичного рівня, це теж факт.

      — Як керівник обласного штабу блоку «Наша Україна» які ви ставите перед собою завдання?

      — Перше — Віктор Ющенко повинен перемогти на виборах. Друге — щоб люди перестали боятися. Щоб вони відчули себе людьми, а не рабами. Я знаю, що Ющенко — людина високодуховна, він розуміє, що є Бог, який усе бачить і усім відплачує. І це вже відбувається. Завдання моє і тієї команди, з якою я працюю, — щоб ми перестали жити в країні, в якій дуже багато рабів, щоб усі стали вільними.

      Нині Адміністрація Президента розв'язує завдання №1 — не допустити розвалу парламентської більшості, яка не розпалася тільки тому, що тримається на страху. Інших варіантів впливу на парламентську більшість у нинішньої влади немає. А у випадку ж, якщо Кучма все-таки вирішить утретє висунути свою кандидатуру на пост Президента України, його шанси виграти президентські вибори дорівнюють нулю. Рішення ж КС про можливість обрання Леоніда Кучми на третій строк — це не що інше, як «технологічний» хід глави Адміністрації Президента В. Медведчука, який понад усе прагне, щоб представники «більшості» не розбіглися хто до Ющенка, а хто до Януковича.

      — Олексію Мечеславовичу, ви знайомі з Ющенком. Що він за людина, чи такий він, як його малюють, у тому числі й комуністи: націоналіст, екстремiст?

      — Очевидно, що керівні комуністи грають заодно з владою, як грали всі ці роки. Інша справа, що рядові комуністи не підтримують те, що робить їхня верхівка. Я з великою повагою ставлюся до багатьох рядових комуністів, які не втратили почуття власної гідності, честі. Я можу згадати велику людину Володимира Васильовича Шевченка. Це був комуніст з великої літери. Коли свій подарунок він передав у дитячий будинок — це був вчинок комуніста. А сьогодні ми дивимося на Симоненка — він сидить при годиннику за 90 тисяч гривень і розповідає про знедолений народ... Продав би свій годинник, а гроші роздав знедоленим, от це був би комуніст! А наших луганських комуністів мені шкода, у них немає гідного вождя, який би поводився чесно, не продавав би місця в списку. Ви подивіться, яку причетність Потебенько має до комуністів? Або Олег Блохін?... Вони перейшли в інші фракції майже відразу після прийняття присяги народного депутата. Водночас багато наших земляків-комуністів, порядні люди, місця в списку КПУ не одержали.

      А те, що Ющенко — націоналіст... Хіба ті, хто про це говорить народу, не знають, що Ющенко народився в Сумській області? Що його мама, якій 85 років недавно виповнилося, так і живе в селі Хоружівка Недригайлівського району Сумщини? Якщо б вони з'їздили туди, вони б подивилися, який Ющенко націоналіст!

      Ющенко — патріот. Влада і її куплені оратори плутають поняття «патріот» і «націоналіст». А це різні речі. Я теж патріот, бо в мене душа болить за наших людей, за наш народ. У мене є своя думка, як змінити сьогоднішню ситуацію. Але влада не бажає слухати. Для них важливо розділити суспільство на схід і захід, зробити з Ющенка націоналіста. Вони не ставлять завдання консолідувати суспільство, створити нормальну єдину Україну. Зверніть увагу: за всі роки правління Кучми не вироблено національну ідею. Немає того стовпа, навколо якого повинна будуватися вся наша держава. Наші сусіди з гордістю вимовляють — ми росіяни, а про яку гордість українців можна вести мову після донецьких подій?!.

      Віктор Андрійович — прекрасний сім'янин. Треба бачити його маленьких дівчаток, щоб зрозуміти, яке в нього ставлення до родини. Катерина Чумаченко — це взагалі окрема розмова. Треба її побачити і з нею поговорити... Дідусь Каті похований на території Луганської області, під Лисичанськом. І коли про неї говорять, що вона американський шпигун... У мене дружина грузинка, що далі? Дівоче прізвище — Шенгеля. Так я що — грузинський шпигун? Це смішно.

      Це Геббельс, здається, казав: «Чим страшніша неправда, тим швидше в неї повірять». Але, я не сумніваюся, що час подібних методів політичної боротьби добігає кінця.

Розмову вiв Вiктор ВОЛОКIТА.