Шашлик, смажений на рукописах,

      Ті два шампури з шашликами були далекими від ідеалів «Книги про здорову та смачну їжу», хоч власники видавництва «Зелений пес» — брати Капранови — й готували їх не з зеленої собачатини, а з непоганої на вигляд телятини. Сумніваюся, що урядовці, яким призначався цей харч на пам'ять про письменницький спротив запровадженню ПДВ на українську книжку, поласували смаженею, позаяк їм напевно-таки доповіли, що готувався шашлик над палаючою автомобільною шиною, яку приперли вчора вранці під Кабмін зачинщики акції «Рукописи горять» і встановили на барбекюшниці. Чорний гумовий димище був, можливо, найефектнішим результатом літературно-громадського перформенсу — завдяки вітрові з Дніпра він тягнувся густим смогом прямісінько у вікна сірої урядової будівлі.

      Також письменники, видавці та«прімкнувшиє»люди з прапорами опозиційних партій «Батьківщина» і «Собор» з'ясували у закутку, під стіною, яка відгороджує Кабмін від демократичного тротуару вулиці Грушевського, що рукописи, всупереч пафосу Булгакова, горять. Горять прекрасно і швидко на вже згаданій шині. Залишаються, слід сподіватися, копії на компакт-дисках їхніх авторів.

      Леонід Фінкельштейн, директор видавництва «Факт», де «завдяки» запровадженому в цьогорічному бюджеті ПДВ не вийшли друком 13 книжок (їх стало просто нерентабельно видавати), кинув у смердюче багаття чималий стос рукописів молодих авторів, які делегували йому право такого жертвопринесення. А от теку з новим романом Андрусяка пан Фінкельштейн з якогось особливого сантименту не наважився спалити. Директор львівської «Кальварії» Петро Мацкевич, делікатно зауваживши, що палити рукописи має право лиш автор, кинув на жертовний вівтар одну обкладинку — нової книжки Євгенії Кононенко, яка залежалася у видавництві на поталу свіжезапровадженому ПДВ так само, як і новий роман Василя Кожелянка. У цього успішного видавництва, яке популяризує саме українськомовну книжку, справи також покотилися з гори після податкових ініціатив уряду, і Мацкевич з суто галицьким запалом пригрозив будівлі уряду: «Українцям ще є що читати. Читайте Донцова!» — і показав мітингуючим перший том праць видатного українського націоналіста — як ікону. Брати Капранови попалили плівки обкладинок двох своїх романів «Приворотне зілля» та «Кобзар-2003». Казали, шкода, бо ж, приміром, над останньою вони працювали десять років (а якщо врахувати, що писали разом, то, виходить, аж 20 років). «Читабельні» Андрій Курков, Оксана Забужко, Василь Шкляр, він же — і редактор видавництва «Дніпро» — тільки виступили, але нічого не палили. Володимир Цибулько та Лесь Подерв'янський, які вшанували вогненне дійство тихою присутністю на околиці мітингу, теж вирішили нічого свого не палити. «А мені жалко, — визнав Подерв'янський, — а рукописів не маю». Під пахвою він тримав не єдину свою книжку «Герой нашого часу», а якусь купу надарованих альманахів, які публiчно передати вогню було б просто нечемно. Цибулько теж прийшов без «ангелів і текстів», пошукав у кишені пальта щось придатне для багаття і знайшов тільки продірявлений тролейбусний талончик.

      ПДВ у бюджеті-2004 робить українське книговидання банкрутом, «завдяки» йому на сьогодні 30 відсотків крамниць не торгують вітчизняною книжкою, а багато магазинів, навпаки, в порушення закону продають наші книжки без ПДВ, бо інакше українські книжки перетворяться на такий дорогий товар, що його не можна буде збути, пояснюють брати Капранови.  Вiд себе додамо: ПДВ так само душить i українську перiодику. «За посередництва такої удавки для вітчизняного книговидавництва набирає сили закордонний конкурент, тобто російські видавці, а наші, що охоплюють лишень 7 відсотків ринку, витиснуті в передпокій», — констатує Оксана Забужко, тавруючи відтак владу як антикультурну.

      А що ж влада? Брати Капранови, дивлячись один на одного, наче у дзеркало, розповіли мені, що на гомін перформенсу «Рукописи горять» із сірої будівлі тихенько вийшов якийсь клерк і запевнив видавців, що, мовляв, помилочка вийшла, нічого подібного в бюджеті немає, брехня все це, хлопці. «Але ж ми не можемо нормально видати у своєму видавництві власні книжки, бо це стає занадто дорого, — відповідають брати, — ніяка це не брехня». До слова, з цієї ж будівлі виходив до «протестантів» ще один чоловік, не помічений Капрановим, —  міліціонер із вогнегасником.

      Відразу після закінчення акції управління зв'язків з громадськістю Мінфіну заперечило через інформаційні агенції вимоги письменницько-видавничої акції. У Законі «Про внесення змін до деяких законів щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні» від 20 грудня 2003 року пільги для вітчизняних книговидавців збережено, а в бюджеті зарезервовано кошти для адресної підтримки видавничої справи — 150 млн. гривень, що на 30 мільйонів більше, ніж торік, — запевняє Мінфін. Утім Міністерство фінансів «забуло» передати в пресу, що згаданий закон є наразі суто декларативним, позаяк його ніяк не відображено у Законі «Про державний бюджет».