«Солодка Даруся» «зірвала» не тільки Чернівці, а й Черкаси

Справжньою фестивальною подією стала прем’єра «Солодкої Дарусі», котра пройшла на сцені Черкаського драмтеатру. Інсценізацію однойменного роману Марії Матіос та постановку вистави здійснила Людмила Скрипка, художній керівник Чернівецького обласного українського музично–драматичного театру імені Ольги Кобилянської. «Це наша тема, буковинська. На своїй сцені ми тільки два спектаклі показали. Мені друзі прислали есемеску: пишуть, «Солодка Даруся» «зірвала» Чернівці. Тепер хвилююся, як сприйме її черкаський глядач», — каже «Україні молодій» Людмила Скрипка.

Щирість глядачів в обмін на щирість акторів

Перед виставою режисерка зачитала лист до глядачів від Марії Матіос, в якому письменниця зазначила, що подібна драма, котра сталася із «солодкою Дарусею» на Буковині, може трапитися будь–коли, будь–де і будь з ким. Тільки з іншими історичними реаліями. «Це розуміння в мою свідомість заклала моя Буковина, мої батьки, мої вчителі, і моя перша вчителька — Марія Федосіївна Мазурик, уродженка Черкащини. Прошу черкащан допомогти мені її розшукати», — передала слова Матіос пані Людмила.

Історія селянки Дарусі, яку в селі вважають божевільною і називають «солодкою», зачепила за душу черкащан. Та й хіба може бути інакше, коли йдеться про трагедію дитини, котра мимоволі розповіла енкаведистам, що її батько Михайло віддав підпільникам УПА частину харчів, зібраних радянською владою в селян. Три години вистави минули непомітно. Зі сцени в зал було прокладено кілька дерев’яних місточків, застелених ряднами. З них до глядачів зверталися герої зі своїми монологами. Зал і сцену єднало ще й те, що актори виходили не тільки з–за лаштунків, а й через партер. Коли на сцені грали весілля, то свати частували самогонкою та варениками і глядачів.

Чернівецькі актори грали талановито, на одному диханні, старанно проживаючи життя своїх героїв. Серед них і п’ятирічна Оленка Мацейко, яка грала Дарусю у дитинстві. Вона — донька прибиральниці з Чернівецького театру, і це її дебют на великій сцені.

«Черкаський глядач здивував нас. Ми не чекали такої щирості. Всі наші артисти це відчули», — каже після вистави актор Антон Сисюк, який грає роль Михайла, батька Дарусі. Й каже, що трагічну долю свого героя пропустив через своє серце. «Такі яскраві емоції глядачів — то найкраща подяка за нашу роботу. Ми дуже старалися!» — в один голос стверджують актори Наталія Гунда та Микола Гуменюк, котрі зіграли Дарусю та Івана Цвичка.

За словами режисера, в постановці «Солодкої Дарусі» перш за все її цікавила людина, яка потрапила в трагічну ситуацію. Людмила Скрипка — киянка, вона каже, що з повагою ставиться і до тих людей, які віддали своє життя за Україну, і до радянських воїнів.

«Тут — трагедія з обох сторін. І ми прагнули, щоб вистава була саме про це», — підсумовує Людмила Скрипка. Марія Матіос дала добро на постановку «Солодкої Дарусі», а коли письменниця, побачила постановку в Чернівцях, то залишилася нею задоволена. За словами Людмили Іванівни, вже 13—15 квітня Чернівецький театр повезе «Солодку Дарусю» до Вінниці, а восени — до столиці. В планах театру — гастролі й у Східних областях України.

Фестиваль у кредит

До Черкас на Міжнародний театральний фестиваль «Сцена людства–2008», який проходив з 11 по 20 березня, приїхало 250 акторів із дев’яти театрів Росії, Угорщини, Білорусі, Латвії та України.

«Уже третій рік поспіль організовуємо в Черкасах «Сцену людства». Цього року тяжко з коштами. Оскільки в останній момент Міністерство культури України викреслило фінансування регіональних фестивалів зі своїх планів. Тому все лягло на наші плечі», — розповідає «УМ» директор Черкаського драмтеатру Володимир Осипов.

За його словами, акторів у Бориспільському аеропорту та на Київському залізничному вокзалі зустрічала власним транспортом адміністрація Черкаського театру. Розміщення в готелях і харчування проводилося в кредит. Зібраних за вистави коштів навряд чи вистачить, аби розрахуватися. Тому театр збирається йти по гроші до Черкаської облдержадміністрації.

«Наші колеги з Брестського театру розповідали, що на такі фестивалі вони збирають до 50 театрів з інших країн. Щодня у них іде по сім спектаклів. І дер­жава фінансує не тільки прийом акторів, а й гонорари їм», — каже Володимир Олексійович.

За його словами, кожен театр провів у Черкасах по три дні. За цей термін актори встигали побачити одну виставу своїх колег, поставити свою і провести майстер–клас із черкаськими акторами.