«...Карфаген має бути зруйнований!» Навряд чи консул Катон Старший, завершуючи такими словами свої пафосні промови в римському сенаті, міг припустити, що їм судилося стати пророчими. Але жорсткий вердикт оскарженню не підлягав: заздрість до торжества успіхів інших, зодягнена у форму нескінченних військових походів і запеклих битв, перетворила колись могутню державу на купу каміння. Від прекрасного Карфагена, що сім століть возвеличувався над блакиттю Середземного моря, залишилися жалюгідні руїни. І навіть землю, на якій стояло могутнє місто, було наказано посипати товстим шаром солі...