Його садиба вразила охайністю і затишком — далеко не кожен господар, що не належить до категорії людей з особливими потребами, може похвалитися таким порядком. Самого пана Богдана ніде не було видно. Лише згодом побачили ґазду в глибині подвір’я, він саме порався біля вуликів. Їх у нього дев’ять. Напередодні війнуло довгоочікуваним теплом, і найсміливіші бджоли, що в рою виконують обов’язки охоронців, розминаючи крила після тривалої дрімоти, зважилися на пробні польоти. «Ці унікальні комахи–трудівниці, — каже господар, — дуже люблять чистоту в своїх оселях. Вони й самі після зими можуть дати там лад, але я їм допомагаю, бо біля бджіл душа відпочиває. Це я сповна відчув десять років тому, коли залишився без ніг».