Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
«Я дуже не хотів зробити ще одну «Останню вечерю». Їх так багато... Та для мене остання вечеря чомусь завжди є першою. Тож бажаю всім сприймати таємницю останньої вечері в такий спосіб», — пояснює митець. Декілька років тому Олександр Оверчук отримав замовлення з Росії, з католицького храму «Останньої вечері» у місті Ростові–на–Дону. Над вівтарем і розбудовою всієї вівтарної частини працював три роки. Каже, що кожен скульптор міг би позаздрити йому. «Зрідка така нагода випадає. Дехто за все життя не робить 13 скульптур. Для мене це була велика школа, поглиблене розуміння теми останньої вечері й багатьох знаків свого ремесла», — констатує Олександр Оверчук. Ця робота стала основою задуму виставки. А щоб скульптури змогли побачити не тільки відвідувачі храму, отець Оверчук видрукував декілька плакатів із роботами, про котрі ніхто не знає, і презентував їх на виставці у костелі св. Олександра у Києві. До цього з виставкою «Остання вечеря» ознайомилися львів’яни у театрі ім. Заньковецької.
Окрім того, вітраж, барельєфи, дизайн храмового устаткування та скульптури Олександра Оверчука можна побачити у храмах св. Матвія, Матері Божої неустанної помочі, св. Івана Хрестителя, св. Йосипа–ремісника, каплиці Малих сестер Непорочного серця Марії — на Львівщині та у Львівському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії, костелі Пресвятої Трійці та св. Петра й Павла на Тернопільщині.
Олександр Оверчук багато років співпрацював як сценограф із львівським театром ім. Марії Заньковецької, тетрами Юного глядача, імені Леся Курбаса, а також із театрами у Дрогобичі, Мукачеві і навіть в Оренбурзі. У 1984–му вперше звернувся до сакральних об’єктів. «Мав батька скульптора, родом із Києва. У його майстерні пройшли мої перші студії. Але ніколи не думав, що буду цим займатися все життя», — розказує отець Олександр. Його перша скульптурна робота — барельєф «Всевидючого Ока», прикрашає костел Іоана Хрестителя в Мостиськах.
«Я відчуваю, що переживаю наповнене і професійне повноцінне життя. Якщо це в якійсь енциклопедії розшифровується як «щастя», то очевидно я — щасливий», — зізнався львівський художник і сценограф Олександр Оверчук «УМ» після відкриття виставки сакрального мистецтва «Остання вечеря» у київському костелі св. Олександра.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>