«Я дуже не хотів зробити ще одну «Останню вечерю». Їх так багато... Та для мене остання вечеря чомусь завжди є першою. Тож бажаю всім сприймати таємницю останньої вечері в такий спосіб», — пояснює митець. Декілька років тому Олександр Оверчук отримав замовлення з Росії, з католицького храму «Останньої вечері» у місті Ростові–на–Дону. Над вівтарем і розбудовою всієї вівтарної частини працював три роки. Каже, що кожен скульптор міг би позаздрити йому. «Зрідка така нагода випадає. Дехто за все життя не робить 13 скульптур. Для мене це була велика школа, поглиблене розуміння теми останньої вечері й багатьох знаків свого ремесла», — констатує Олександр Оверчук. Ця робота стала основою задуму виставки. А щоб скульптури змогли побачити не тільки відвідувачі храму, отець Оверчук видрукував декілька плакатів із роботами, про котрі ніхто не знає, і презентував їх на виставці у костелі св. Олександра у Києві. До цього з виставкою «Остання вечеря» ознайомилися львів’яни у театрі ім. Заньковецької.
Окрім того, вітраж, барельєфи, дизайн храмового устаткування та скульптури Олександра Оверчука можна побачити у храмах св. Матвія, Матері Божої неустанної помочі, св. Івана Хрестителя, св. Йосипа–ремісника, каплиці Малих сестер Непорочного серця Марії — на Львівщині та у Львівському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії, костелі Пресвятої Трійці та св. Петра й Павла на Тернопільщині.
Олександр Оверчук багато років співпрацював як сценограф із львівським театром ім. Марії Заньковецької, тетрами Юного глядача, імені Леся Курбаса, а також із театрами у Дрогобичі, Мукачеві і навіть в Оренбурзі. У 1984–му вперше звернувся до сакральних об’єктів. «Мав батька скульптора, родом із Києва. У його майстерні пройшли мої перші студії. Але ніколи не думав, що буду цим займатися все життя», — розказує отець Олександр. Його перша скульптурна робота — барельєф «Всевидючого Ока», прикрашає костел Іоана Хрестителя в Мостиськах.
«Я відчуваю, що переживаю наповнене і професійне повноцінне життя. Якщо це в якійсь енциклопедії розшифровується як «щастя», то очевидно я — щасливий», — зізнався львівський художник і сценограф Олександр Оверчук «УМ» після відкриття виставки сакрального мистецтва «Остання вечеря» у київському костелі св. Олександра.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
