Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Так виглядав Хустський замок у минулому. (Фото автора.)
У 1937 році старанням окружної ради і міського уряду в Хусті побачила світ унікальна книжка «Хуст у Марамороші». Її автором був чех Ян Душанек. Опрацювавши дев’ять джерел угорською, чеською, німецькою та словацькою мовами, він написав понад стосторінкову книжку з історії Хустського замку та Марамороської жупи. На сьогодні це — єдина доступна нам капітальна праця про цей регіон.
Відразу по виході чеського видання, його заходилися перекладати. Ще в 1938 році такий переклад здійснив ужгородський шкільний інспектор Степан Чегіль. Книжка готувалася до друку. Але, очевидно, політичні події, зокрема окупація Карпатської України, поставили хрест на цих планах.
І ось рукопис Степана Чегіля, який як реліквія зберігався у родині, нарешті побачив світ під назвою «Наш Хуст». Окрім праці Яна Душанека, тут містяться ще й деякі новіші відомості.
Як не прикро констатувати, 70 років тому книжка була видана значно краще, ніж тепер — у твердій палітурці, більшим форматом, не на газетному папері. Та й переклад викликає запитання. Наприклад, Душанека називають Іоаном (відповідно скорочено подають І. Душанек), коли в оригіналі він Ян. Але маємо те, що маємо.
Головне, що тепер є від чого відштовхуватися. Адже праця Яна Душанека переповнена сотнями дат, прізвищ, подій. Історію Хустського замку він детально досліджує від самого початку і аж до його зруйнування наприкінці ХVIII. Сто сторінок історії одного замку — таким не можуть похвалитися навіть Ужгородська та Мукачівська твердині.
Турки і татари, поляки і німці, австрійські імператори й угорські королі, трансільванські князі і скарані на горло марамороські бунтівники, відомі поети і знатні дами — все тут переплелося в тугий вузол. Дивно, що ми так мало про себе знаємо.
Причина відома — неволодіння іноземними мовами і брак системної роботи. Тому і через 70 років праця чеського дослідника залишається для нас актуальною.
Тоді виникає запитання: чим займалися десятки наших кандидатів та докторів історичних наук, не враховуючи тисяч учителів історії, якщо нічого кращого за працю Яна Душанека поки що не створено?
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>