Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Польський художник Казімєж Юзеф Дунін–Маркевич (1874—1932) і його дружина, ірландська революціонерка, феміністка, соціалістка та націоналістка Констанс (1868—1927) матимуть музей в українському селі Животівка, що в Оратівському районі Вінницької області. Як повідомила днями польська інформагенція ПАП, музей буде створено з ініціативи посла України в Ірландії Бориса Базилевського.
У Животівці був розташований родинний маєток графів Дуніних–Маркевичів. У ньому виріс майбутній славетний портретист та пейзажист, драматург та театральний режисер.
У молоді роки граф Дунін–Маркевич вивчав юриспруденцію, а паралельно з 1892 року — і малярство в академії мистецтв у Києві. 1895 року продовжив навчання в Академії мистецтв у Парижі. 1899 року він познайомився у Парижі з Констанс Гор–Бут, яка походила з родини ірландських поміщиків. Вони побралися в Лондоні 1900–го, а наступного року народилася донька Мейв.
З 1902 року подружжя мешкало в Дубліні, було артистично обдарованим та політично активним. Графиня Маркевич стала першою в історії Ірландії жінкою–членом уряду.
Емоційний зв’язок цієї пари розпався 1913 року, хоча чоловік і дружина залишалися близькими людьми, так ніколи формально і не розлучилися.
У роки Першої світової війни граф Казімєж Дунін–Маркевич був воєнним кореспондентом на Балканах, служив підданим Російської імперії в складі царської армії. Короткий час навіть мешкав у Москві, де організував польський театр. Після більшовицького перевороту втік до Варшави. Поділяючи націоналістичні переконання дружини, граф Дунін–Маркевич 1916 року брав участь у так званому Пасхальному повстанні проти англійців. Його заарештували і мало не стратили.
Більша частина колекції малярських робіт Казімєжа Дунін–Маркевича, зберігається в Дубліні, менша – у польському Національному музеї в Кракові. Зокрема і два велетенські портрети міжвоєнних лідерів Польщі — маршала Юзефа Пілсудського та президента Станіслава Войцеховського. Частина полотен перебуває у приватних колекціях.
В останні роки свого життя граф Дунін –Маркевич був власним кореспондентом англійських журналів, багато працював у Варшаві, де й помер 1932 року.
Посол України в Ірландській Республіці Борис Базилевський нещодавно відвідав маєток родини Гор–Бут у місцевості Ліссаделл, де вже є музей подружжя Дуніних–Маркевичів, зберігаються їхні картини та пам’ятки про них. Посла вразило те, що багато полотен Казімєжа Дуніна–Маркевича зображають сценки з українського життя, пейзажі України, яку маляр вважав своєю Батьківщиною. Посол домовився з музеєм в Ліссаделлі про те, що деякі полотна та інші експонати будуть скопійовані і передані музею в селі Животівка.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>