«Душа поета — вічна таїна...»

14.03.2008
«Душа поета — вічна таїна...»

Хор університету виконує «Реве та стогне Дніпр широкий». (Фото Михайла МОЙСЕЄВА)

Феномен Кобзаря — поняття воістину невичерпне. Навколо нього завжди точилися літературознавчі й ідеологічні баталії, до поезій Шевченка зверталися тоді, коли в найважливіших суперечках вичерпувалися інші аргументи. Сьогодні «Кобзар» Тараса Шевченка — один із символів України, який оберігає, вчить, дає розум і вселяє оптимізм. А ще... стоїть на сторожі совісті української нації, якій у часи тотальної комерціалізації це просто–таки життєво необхідно. Перше осмислення Шевченка, як правило, припадає на шкільні роки, коли до рук школярика потрапляє «Кобзар», а вчителька української літератури задає вивчити на наступний урок «Садок вишневий коло хати...»

Днями свого Шевченка презентував колектив Національного університету культури і мистецтв — концерт, присвячений 194–й річниці з дня народження Кобзаря, працівники університету назвали «Ми діти твої, Україно». На концерті звучали як пісні, написані на вірші Тараса Шевченка, так і інші композиції, присвячені Україні.

Жовто–сині прапори, вишиванки, портрет Кобзаря на великому екрані — в таких декораціях перше слово вечора тримав ректор університету культури і мистецтв Михайло Поплавський. Один із найвідоміших своїх шлягерів, пісню Анатолія Матвійчука «Я — українець!», Михайло Михайлович виконав у супроводі творчих колективів свого університету. Після ректорського «Я Українець Вірою і кров’ю, Моє коріння тут, у цій землі. Вона моєю Живиться любов’ю, А я страждаю болями її...» на сцену вийшов хор КНУКіМ. І заспівав чи не найзнаменитішу пісню на слова Кобзаря — «Реве та стогне Дніпр широкий». Зал сухав цю пісню стоячи, зі сльозами на очах. Композиція була відшліфована до найдрібніших емоційних та технічних моментів, вона звучала настільки досконало, що мимоволі виникало запитання: «Невже це справді хор навчального закладу, а не якогось всесвітньо відомого оперного театру?» Аналогічне питання можна було адресувати й студентським капелі бандуристів та струнному камерному оркестру, у супроводі яких Степан Фіцич виконав «Думи мої, думи».

Октет «Орфей» зі Львова не лише потішив прекрасним вокалом, а й принагідно вкотре довів, що успіху на сцені досягають лише талановиті та цілеспрямовані люди. «Орфей» став справжньою окрасою вечора. Як і гурт «Кобза» — професіонали, які на концерті співали запальну пісню про «дідів іще міцненьких», бажаючи бути їм здоровенькими.

Власне, на слова подяки і цілу купу компліментів заслуговували всі артисти, які виходили того вечора на сцену НП «Україна». І ліричний Віктор Павлік, що виконав пісню на слова Шевченка «На тополю високую». І експресивна Ірина Шинкарук, сильному, вільному вокалу якої так личить пісня «Б’ють пороги». І романтична Ірина Білик, яка не лише потішила своїх прихильників піснями «Бандуристе, орле сизий» та «Країна», а й змусила присутніх у залі студенток зізнатися у своїх почуттях до Михайла Поплавського. І, звісно ж, неповторні Ніна Матвієнко та Оксана Білозір. «Усі ми знаємо, що саме Кобзар відкрив світові ймення Україна, — звернулася до залу пані Білозір. — І що своє кредо «Та не однаково мені» він передав усім нам».

Професор Універсітету Анатолій Матвійчук виконав власну пісню, слова якої стали ще одним доказом того, що феномен Шевченка можна розшифровувати нескінченно. «Душа поета — вічна таїна, всі засміються, а вона заплаче. Бо свідком скільки раз була вона розлук земних і зоряних побачень».

Незважаючи на тематику, концерт «Ми діти твої, Україно» не страждав від надмірної академічності й раз по раз дивував цікавою картинкою чи доречною мізансценою. Так, аспірант КНУКіМ Юрко Юрченко вийшов на сцену в камуфляжній куртці, яку потім зняв і залишився у вишиванці. Тримати руку на пульсі часу і шанувати свою історію, культуру, країну — для сучасної людини це є нормою.

Михайло Поплавський запросив до участі в концерті й лауреатів конкурсу «Крок до зірок», які додали зворушливих мазків. Фінал концерту був виписаний у стилі Михайла Михайловича. На сцену з піснею «Україна» вийшли всі учасники концерту і разом із глядачами довго аплодували одне одному, демонстру­ючи справжнє духовне єднання поколінь. За те, що у наш час шалених швидкостей ми все ж таки маємо потребу і знаходимо можливість вклонитися нашому Кобзареві.

Катерина КОВАЛЬ.
  • Пий до дна. Це корисно

    Хоча мешканцям України гріх скаржитися на брак питної води, проте більшість громадян нашої держави таки не відає, що п’є. І не тому, що вони байдужі до свого здоров’я. Просто в культурі споживання Н2О у нас ще не склалися традиції лабораторних досліджень якості води, взятої з криниць власних обійсть, не кажучи вже про аналізи хлорованої «гримучої суміші», що тече поржавілими водогонами на кухні міських квартир. Однак вітчизняні науковці–медики б’ють на сполох: вода стає однією з основних причин зростання захворюваності українців, зокрема зашлакованості кровоносних судин, холециститів, виразок шлунка, вірусного гепатиту А і навіть порушень функцій головного мозку.

    Розвинуті країни світу цю загрозливу проблему успішно розв’язують шляхом збільшення видобутку і споживання природної столової води з мінералізацію менше 1,0 г/куб. дм, добутої із надр екологічно чистих територій. >>

  • Тут не стрiляти!

    Уряд підтримав постанову про «Про затвердження такс для обчислення розміру збитків від порушень законодавства про природно–заповідний фонд», якою передбачено уп’ятеро підвищити штрафи за нищення диких тварин і птахів, незаконну вирубку дерев та забруднення земель. Відтепер за несанкціонований проїзд територією заповідників доведеться викласти вже не кілька десятків, а кількасот гривень, а саме — 208 грн. за легковий автомобіль (раніше — 40 грн.), а за машину більших габаритів, приміром, автобус — 286 грн. (раніше — 55 грн.). >>

  • Великі претензії короткого метра

    Фестиваль короткометражних фільмів Wiz–Art у мистецькому просторі країни дебютував як однойменний фестиваль мистецтв 2008 року. З того часу, дещо переінакшивши назву, Wiz–Art є обов’язковим атрибутом літнього Львова. Цього року шостий фестиваль короткометражок зробив помітний маневр у бік масового глядача, увазі якого була запропонована серія спеціальних сеансів за межами центру Львова. Таким чином львівська периферія стала майданчиком для безкоштовного перегляду кіно від фестивалю Wiz–Art. Глядачі подивилися 20 короткометражних стрічок. Серед яких була і відома «Алкоголічка» Юлії Гонтарук, яка вже заявила про себе на кількох фестивалях, у тому числі — й на «Золотому абрикосі» в Єревані. Публіка «на районах» переглянула дві спеціально сформовані програми — «Вічно молоді» та «Помста підлітків». >>

  • Поле битви

    У Тальнівському районі сільськогосподарське товариство «Урочище Журавське» не може добитися законного права господарювати на орендованiй землі. Бо тими гектарами самовільно користується інше тамтешнє ТОВ «ВП Імпульс Плюс». >>

  • А тоді — «горбатий»!

    «Водії автомобілів «Запорожець» мають право не дотримуватися правил дорожнього руху, не зупинятися на вимогу інспекторів ДАІ, керувати автомобілем у нетверезому стані, не платити за паркову», — такі жартівливі «права» можна прочитати у водійських посвідченнях членів столичного клубу власників «Запорожців». Адже своїх «залізних коней» вони вважають особливими. І небезпідставно. Перша партія цих малолітражок зійшла з конвеєра 22 листопада 1960 року. Відтак деяким «горбатим» уже «стукнуло» по півстоліття. А вони й досі бігають нашими дорогами!

    Перше авто моделі ЗАЗ–965 вийшло з експериментального цеху 18 червня 1959–го, і до кінця року було виготовлено 30 машин. А 18 липня 1960 року два автомобілі було презентовано кремлівським вождям Микиті Хрущову і Леоніду Брежнєву. У серпні п’ять машин ЗАЗ–965 пригнали до Москви для лабораторних випробувань. А вже у жовтні завод «Комунар» розпочав серійний випуск «малюків». >>

  • Вареник–рятівник

    50 видів вареників, млинці з м’ясом, сиром, капустою та ще й традиційні українські «Хріновуха» та «Медовуха» — ось далеко не повний список того, що проїжджі автобаном «Київ—Одеса» могли безкоштовно скуштувати в неділю на 236–му кілометрі траси. Саме там для всіх подорожуючих та відвідувачів мережі ресторанів «Батьківська хата» великий оригінал і народний ресторатор Михайло Поплавський відкрив «Пам’ятник варенику, який переміг кризу 2009 року».

    Оскільки подія припала на переддень посту, то присутні скористались чи не останньою в найближчі сім тижнів можливістю розважитись: хто з пам’ятником фотографувався, хто м’яса наїдався. Проте більшість танцювала, пританцьовувала, а ще підспівувала запальні українські пісні — на честь відкриття пам’ятника варенику вони лунали весь день. >>