Побачити на дотик

Юрій Білак — французький актор, танцюрист, режисер, фотограф українського походження, відомий своєю фотовиставкою «Українці» — знову приїхав в Україну. Цього разу 46–річний митець відклав свій об’єктив і поставив за мету створити першу в Україні фотовиставку для незрячих. Для цього мсьє Білак переймає досвід французів, аби з готових фотографій створити так звані «тактильні» фото — незрячі змогли б сприймати їх на дотик. Зараз Юрій пра­цює із заплющеними очима, намагаючись від­чути те, що відчува­ють незрячі.

«Українців» мають побачити й незрячі»

— Пане Юрію, чому вирішили створити фотовиставку саме для незрячих?

— Це буде виставка для людей, які ніколи в житті не бачили фотографію. Така ідея виникла ще минулого року, коли я спілкувався з такими людьми — членами Українського товариства сліпих (УТОС) у Києві. Я їм багато розповідав про свою виставку «Українці», але не зміг їх запросити — адже вони не побачили б тих зображень. Ось і виникло велике бажання, чи, швидше, мета — зробити фотографію доступною для незрячих українців. Це завдання непросте, адже зрозуміти таких людей дуже складно: ми маємо зір і не відчуваємо особливостей світу темряви. Тому наступна виставка буде саме для них.

— Вважаєте, що візуальне мистецтво можна зробити доступним і для незрячих?

— Звичайно! Потрібно розвивати мистецтво для таких людей, в Україні цього дуже мало. От у Франції вже починають видавати тактильні книжки про архітектурні будівлі. На сторінках книги — різні рельєфні форми архітектурних шедеврів Франції. Це для незрячих дуже цікаво й пізнавально: торкнутися, зрозуміти... Красу будівлі вони не можуть осягнути зором, зате отримують можливість «побачити» на дотик...

— Які світлини ви продемонструєте для незрячих у Києві?

— На виставці тактильної фотографії буде виставлено 30 робіт, відібраних із моєї минулої виставки «Українці».

«Незрячі не розуміють, що таке світло, тінь і перспектива»

— Пане Юрію, розкажіть детальніше, що ж таке «тактильна фотографія»?

— Це так зване «рельєфне фото», репродукція оригінальної фотографії на плазмі, простіше кажучи, прозорому аркуші. Зображення на ньому має рельєф, завдяки чому незрячі зможуть зрозуміти, що показано на фотографії. Але мушу попередити зрячих, що існуватиме велика різниця між фотографією і її репрезентацією. Графіка на фото для незрячих буде досить проста, адже якщо на тактильному фото розмістити забагато елементів, то людям, позбавленим зору, важко це прочитати, усвідомити великий масив інформації через кінчики пальців. Тому ми «витягуємо» з оригінальної фотографії лише найголовніше.

Ось, наприклад, ставлю перед вами пробне тактильне фото. Закрийте очі і спробуйте зрозуміти, що тут зображено. З лівого боку аркуша зверху є така вертикальна форма, де з кожного боку виходить дві великі лінії. Можна подумати, що це хрест, але цей хрест представляє людину. Та ця людина не жива — це скульптура. Коли рукою спускаєтесь униз по фотографії, з правого боку внизу відчуваєте лінії, що впираються в кут і опускаються. Це сходи. А внизу відчуваємо хвилясті лінії — це репрезентація моря. Щоб ви зрозуміли, що ці сходи біля моря.

Друга вертикальна форма внизу — це людина. Внизу відчуваємо на дотик, що вона має одну товсту ногу, а іншу — тоненьку. Це тому що вона стоїть на одній нозі. З кожного боку сходів є дерева, верхня частина зображена нерівними лініями й точками, нижня частина, тобто стовбур, — у вигляді двох ліній, що опускаються вниз... Це фотографія, яку я зробив в Одесі. Тоді чекав 15 хвилин, аби ця людина спустилася зі сходів.

— Яка специфіка сприйняття малюнка незрячими?

— Незрячі не розуміють, що таке світло, що тінь, а що — перспектива. Вони мені про це кажуть, коли я раджуся з ними, як краще створити ту чи іншу репродукцію. Таким чином, роблячи тактильні фото, втрачається творчість оригінальних фоторобіт: немає ракурсу, освітлення. І передусім перспективи. Вони не розуміють, чому фотоапарат, який я зараз тримаю в руці, має одну форму, а якщо я його відставлю на 10 метрів далі — виглядатиме, як коробка сірників, зменшиться в розмірі. Тому через тактильні фотографії я якраз ігнорую перспективу: всі предмети розташовані поряд, на першому плані. Але я виправлю цей ґандж через аудіо. Адже до кожної фотографії буде додана звукова інформація: відвідувачі виставки чутимуть, що вони можуть помацати пальцями, що зображено на оригіналі, зможуть прослухати поезію.

«Я хотів би, щоб улюблену фотографію Віктора Ющенка озвучив сам Ющенко»

— Де й коли можна буде відвідати цю виставку?

— У Києві, в Українському домі. Відкриття заплановано на 18—19 травня. Ця акція відбуватиметься під патронатом Катерини Ющенко та її міжнародного благодійного фонду «Україна 3000». Упродовж трьох тижнів кожен бажаючий зможе «оглянути» на дотик мої фото.

Виставка відбуватиметься у зовсім темному приміщенні — це для того, аби ми, люди з нормальним зором, були трішки загублені.., мов незрячі. Щоб опинилися в такому ж середовищі, як і вони. Також кожна фотографія не висітиме на стіні, як зазвичай, а стоятиме на столі. Причина? Якщо фото буде розташоване вертикально, та ще й високо, то незрячим доведеться піднімати руки, аби торкнутися. Це означає, що кров швидко не надходитиме до кінчиків пальців, що завадить повноцінно «оглянути» фото.

Знімки будуть у форматі А3 (як аркуш «УМ». — Ред.), і під тактильною фотографією я покладу свій оригінальний знімок. При вході кожен відвідувач виставки отримає mp3–плеєр, де буде 30 різних записів — по одному до кожного фото. Я вирішив, що тексти до світлин озвучуватимуть українські знаменитості. Вже можу сказати, що зголосилися Олег Скрипка, Фома з гурту «Мандри», Руслана, Ольга Герасим’юк, Володимир Гришко, Віталій Кличко.

Також я б хотів, аби одну з улюблених фотографій Президента, яка буде на виставці, озвучив сам Віктор Ющенко. На фото зображено гуцула в народному вбранні, а під гуцульський ремінь засунуто мобілку.

«Покажу «Українців» за кордоном — це буде величезна реклама для України»

— Я знаю, ви невдовзі знову відлітаєте до Франції. А коли повернетеся в Україну?

— Скоро (усміхається). Адже попереду стільки планів! Влітку ще хочу організувати виставку «Українці» під відкритим небом. Сподіваюсь показати її в Києві, у Львові, Донецьку, Ялті... і також за кордоном. Якщо мені вдасться це зробити, це буде величезна реклама для України. Адже мені вже набридло слухати тільки погані речі про нашу країну. Багато людей не знає про нашу глибоку культуру — будемо виправляти цей недолік через фотографії.

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

Володимир Отеляхін,
коректор за Брайлем періодики для незрячих, член УТОС:

— Те, що робить Юрій Білак, — справа корисна й цікава. Ми активно підтримуємо цю ідею — донести до людей, позбавлених зору, всю красу світу.

У школі були уроки образотворчого мистецтва, але вони не були націлені на читання малюнка. Я вважаю, що такі речі, як сприйняття фотографій незрячими, мають обов’язково включити в нашу шкільну програму.

Я, чесно кажучи, погано уявляю, як виглядатиме ця виставка. Але, поза всіляким сумнівом, мені страшенно цікаво буде подивитися. Дуже доречна тут буде й аудіодопомога. Адже самотужки тактильну фотографію прочитати все ж важко... Це ж не шрифт Брайля.