Тим, кому за 40

Для багатьох людей, які бачать красу цього світу, втрата зору є найважчим випробуванням у житті. Шиллер свого часу казав, що навіть смерть — дурниця у порівнянні з набутою сліпотою. І хоча сьогодні медики володіють «космічною» технікою, мають запаси медикаментів останнього покоління і вміють повертати зір людям, які осліпли багато років тому, в деяких випадках вони залишаються безсилими. Йдеться про глаукому — захворювання, що непомітно, тихо й безболісно призводить до повної й незворотної сліпоти. Українські офтальмологи щороку констатують збільшення кількості хворих на глаукому й закликають населення бути уважнішими до свого «дзеркала душі». Від фахівців «УМ» дізнавалася, з яких причин у людини виникає глаукома, як встановити діагноз на ранній стадії та як уникнути занурення в суцільну темряву.

Живої води в офтальмологів немає

Як зазначає директор Департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України Мирослава Жданова, глаукома посідає друге місце серед причин сліпоти в Україні. Сьогодні в нашій країні нараховується 170 тисяч осіб, котрі страждають від глаукоми. Йдеться про пацієнтів, яким встановили діагноз і які перебувають на диспансерному обліку. Але реальна кількість хворих може бути вдвічі більшою — ще близько 150 тисяч українців можуть не здогадуватися, що в їхньому організмі запустився незворотний процес.

Загалом глаукома — це хвороба не тільки очей, а й усього організму (точніше, його нервово–судинної та ендокринної систем). Через проблеми з капілярами в оці накопичується зайва рідина, як наслідок — підвищується внутріочний тиск. А це небезпечно для тендітного зорового нерва, не розрахованого на таке навантаження. Якщо тиск не вирівнювати, поступово зоровий нерв атрофується (відмирає), і людина сліпне. Причому назавжди.

«Живої води немає ані в нас, ані за кордоном», — каже доктор медичних наук, професор кафедри офтальмології Національної академії післядипломної освіти імені Шупика МОЗ України Юрій Кондратенко. За словами фахівця, якщо діагноз встановити на ранній стадії, коли зоровий нерв ще живий, медики можуть виписати краплі або провести операцію, щоб зупинити процес, і людина не осліпне. Якщо ж рятувати від руйнування буде нічого, «айболиті» тільки розведуть руками. Адже в лікарському арсеналі на сьогодні немає жодного засобу, який міг би відродити цю складну нервову тканину.

«При глаукомі що впало, те пропало, — каже директор Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені Філатова АМН України, доктор медичних наук, професор Наталія Пасечникова. — Втрата зору невідворотна. При багатьох інших захворюваннях ока можна щось зробити й повернути зір, а тут — якщо зоровий нерв мертвий, хворому нічим не зарадиш».

Райдужні кола біля люстри — погана прикмета

За словами доктора медичних наук, професора кафедри офтальмології Національної академії післядипломної освіти Сергія Рикова, для пацієнта головне — своєчасно звернутися до лікаря і виявити патологію. Тоді сліпих через глаукому в нас буде набагато менше. Проблема в тому, що глаукома — дуже підступна хвороба, оскільки позбавляє людину зору тихо й непомітно. Дуже часто пацієнти дізнаються про свій діагноз запізно, коли жодними краплями не допоможеш.

Але, як каже Наталія Пасечникова, є низка симтомів, які сигналізують про розвиток глаукоми. Зокрема, відчуття чужорідного тіла в оці. «Людина помічає дискомфорт, але думає, що в око потрапила порошинка або ж почався кон’юнктивіт, — зазначає пані Пасечникова. — І якщо хворий не зверне на це уваги, не прийде до офтальмолога, вона може пропустити початок підвищення внутріочного тиску й не помітити, як розвинеться глаукома».

Окрім того, у таких пацієнтів вранці часто буває затуманений зір. Людині після підйому треба вмитися, протерти очі й трохи почекати, аби «розфокусований» зір прийшов до норми. Увечері, дивлячись на вуличні ліхтарі, яскраві неонові вивіски або потужну лампочку, людина з підвищеним внутріочним тиском помічатиме гарні райдужні кола. Також хворий скаржитиметься на почервоніння очей, сильний головний біль, біль в очах. Медики попереджають: якщо людина помітить бодай одну з перелічених ознак, вона мусить терміново звернутися до лікарні.

А що робити, коли неприємних симптомів не спостерігається? Все одно прийти до лікарні, переконані «світила» офтальмології. Для початку треба пройти звичайне вимірювання внутріочного тиску. Якщо показники будуть у нормі, людина з чистою совістю попрямує додому. Якщо ж тиск буде високим, пацієнта відправлять на дообстеження до офтальмолога, де проведуть комп’ютерну томографію сітківки, дізнаються, в якому стані перебуває зоровий нерв тощо. Практика засвідчує, що на тисячу профілактичних оглядів лікарі виявляють 8—10 хворих на первинну глаукому. Без банального вимірювання внутріочного тиску більшість цих людей дізналися б про свою хворобу на пізній стадії.

«Проводячи такий скрінінг, ми зможемо лікувати пацієнтів не хірургічними методами, які переважають на сьогоднішній день в Україні, а консервативними методами, тобто краплями — як це робиться в усьому світі, — розповідає Сергій Риков. — Кожна людина після 40 років має пам’ятати, що у неї може розвинутися глаукома, особливо якщо людина має родичів із таким діагнозом. Тому ми просимо всіх, кому виповнилося 40 років, кожні три роки звертатися до офтальмолога».

Завдяки наказу МОЗ України, виданому два місяці тому, українці зможуть виміряти внутріочний тиск в багатьох місцях: у долікарських кабінетах в поліклінках (де вимірюють «простий» артеріальний тиск), в магазинах «Оптика», де працює офтальмолог, та в лікарів сімейної практики. Завдяки цьому медики зможуть виявляти глаукому на ранніх стадіях і зменшити кількість інвалідів по зору.

Високо сиджу, далеко дивлюсь

Медики нагадують, що глаукоми можна уникнути завдяки здоровому способу життя. Людям треба не палити, не вживати алкоголю, більше дихати свіжим повітрям і уникати травм та запалення ока. Окрім того, для профілактики глаукоми, синдрому сухого ока й інших захворювань органів зору Сергій Риков радить не сидіти довго за комп’ютером. Якщо працювати перед монітором доводиться багато, треба взяти маленький гігєнічний рушник, потримати його під холодною водою, викрутити й прикласти до заплющених очей. Потім потримати рушник під гарячою водою, викрутити й прикласти до заплющених очей ще раз. Завдяки такій процедурі очі відпочивають, а зміна температури покращує кровообіг, особливо в циліарному м’язі, який відповідає за виробленя внутріочної рідини.

Якщо людина працює, напружуючи зір, вона має через кожні 20 хвилин відриватися від роботи і протягом двох-трьох хвилин дивитися на дальню точку, тобто на предмет, розміщений далі, ніж за 5 метрів від ока. Риков запевняє: спокійне споглядання даху сусіднього будинку або високого дерева з вікна офісу допомагає очам залишатися здоровими.

ВАРТО ЗНАТИ

На глаукому може захворіти будь–хто — від новонародженої дитини до пенсіонера–довгожителя. Але, як застерігає доцент кафедри офтальмології Національного медичного університету імені Богомольця, кандидат меднаук Оксана Вітовська, існують фактори, які значно збільшують ризик появи цього захворювання:

1. Генетична схильність, тобто наявність родичів по будь–якій лінії, які хворіли на глаукому.

2. Зрілий вік. На глаукому частіше хворіють люди, яким виповнилося 40 і більше років.

3. Наявність супутньої судинної патології. Цукровий діабет та часті мігрені — стани, які зумовлюють підвищення внутріочного тиску та зародження глаукоми. Окрім того, до окуліста треба періодично звертатися людям із схильністю до спазмів периферійних судин (у таких пацієнтів постійно мерзнуть кінцівки, особливо пальці рук та ніг).

4. Тютюнопаління. Речовини, які потрапляють в людський організм разом із тютюновим димом, згубно впливають на всі судини, зокрема, й на капіляри ока.

5. Травми, запалення ока або хірургічне втручання на оці.

ДО РЕЧІ

Головний дитячий офтальмолог МОЗ України, кандидат меднаук Юрій Баринов говорить, що запідозрити вроджену патологію у немовляти неважко, персонал пологових будинків із цим чудово справляється. Дітям призначають лікування, і вони не сліпнуть. Набагато складніше — виявити хворобу, яка виникла після травми або запалення ока. Тому якщо окуліст каже, що дитину треба привести на повторний огляд, батьки повинні це зробити.