Коли помре останній українець?

13.03.2008
Коли помре останній українець?

Життя на старті і життя перед фінішною стрічкою.

Україна очолює сумний «рейтинг» вимирання європейських націй. «За 14 років нас поменшало на 5 мільйонів. І найприкріше, що йдеться про людей працездатного віку. Їх смертність у 3—4 рази вища, ніж у європейських країнах», — повідомив голова Національної ради з питань охорони здоров’я населення при Президенті України, професор Микола Поліщук.

 

«Чорний пояс» України

Найчастіше в нас помирають від тютюну — за рік 100—110 тисяч осіб, серед них 10 відсотків — пасивні курці. Від алкоголізму за цей самий період гине понад 40 тисяч. Проте основна причина такого стану речей — невірусні захворювання і травматизм: 85 відсотків у структурі смертності. Середня тривалість життя українця скоротилася на 15 років.

Фахівці б’ють на сполох: 65 відсотків новонароджених хлопчиків не доживають до 65 років. В Україні нині 5–річних дівчаток менше, ніж 75–річних жінок. Демографи песимістично пророкують, що у 2050 році в Україні житиме 36 мільйонів осіб.

Рівень народжуваності в Україні зменшується з 1953 року. Ця тенденція зламалася лише 2001 року. Тоді відбулося збільшення народжуваності. Сьогодні ми вже навіть випередили декілька європейських країн і ситуацію покращили, але вона ще дуже далека від ідеальної. «Щоб ситуація змінилася на краще, на 10 жінок має народжуватися 22 дитини, а насправді з’являється на світ 13. Найбільша смертність у регіонах, починаючи з Кіровоградської області на південь і схід України. Я називаю цю зону «чорним поясом України», — сказала Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, під час «круглого столу» з провокативною і водночас тривожною назвою: «Коли помре останній українець?».

Порівняльний аналіз професора Поліщука дає таку картину: Луганська і Львівська області мають майже однакову кількість населення (різниця складає близько 50 тисяч осіб). Торік на 1000 жителів у Луганській області смертність населення складала мінус 11, 2, на Львівщині — мінус 3,4. Природний приріст населення — 10, 6 у Львівській області і 8, 6 — у Луганській. Кількість розлучень удвічі більша саме на Луганщині. Кількість тих, хто хворіє сифілісом, гонореєю, туберкульозом, ВІЛ–СНІДом у східній області, перевищує рівень західних регіонів у 3—4 рази.

Бо з екрана ллється пиво

У 2004 році на охорону здоров’я з держбюджету було виділено 12 млрд. гривень, у 2007 — понад 21 млрд. У 2004 році чисельність населення України складала 47,2 мільйона осіб, у 2007 — 46,3. Виходить, що фінансування галузі збільшується, а людей меншає. Чому? На думку Миколи Поліщука, причина в тому, що захворюваність в Україні щороку збільшується на п’ять відсотків.

Не менш важлива причина — міграція. Вона має дуже великий вплив і на статево–вікову структуру населення, і на його чисельність. За найскромнішими оцінками, сьогодні за кордоном працюють приблизно 2,5 мільйона українців. Це означає, що цих людей немає в державі, вони не народжують дітей, бо орієнтовані на інші країни, а їхні діти в Україні покинуті напризволяще. Умовно кажучи, це фіктивне «народонаселення».

Однак правда не тільки в економічному факторі. Причина також і в низькій освіченості, культурі людей. Впливає і безробіття. «Сільська жінка отримує допомогу для догляду за дитиною і не має де працювати, а батько — алкоголік, який забирає гроші на випивку. Це страшна історія, але вона типова для сучасної України», — наголошує Геннадій Апанасенко, член Національної ради з питань охорони здоров’я при Президенті України.

Ще причини? Телевізійні передачі, в основному, торкаються політичних тем і часто акцентують увагу на зневірі людей, з екранів телевізорів, з газетних шпальт практично зникла пропаганда здорового способу життя. Натомість — суцільна реклама сигарет і алкогольних напоїв. Ще одна причина — неефективність дії влади на місцях. Якщо, наприклад, взяти такий показник, як залучення бюджетних коштів на охорону здоров’я одного жителя, то на Луганщині, яку ми згадували, цей показник значно нижчий, ніж у Львівській і багатьох інших областях.

Народжувати дорого й «облом»

Нас меншає ще й тому, що сучасна українка не народжує багато дітей. «Є причини суто економічні, — розмірковує Елла Лібанова. — Століття тому багатодітній сільській родині було легше вести господарство, і батьки, окрім всього, народжуючи дітей, дбали про те, аби мати годувальника на старість. Нині ситуація цілком протилежна: діти «коштують» дуже дорого, а «користі» від них на старість не так і багато. Сімейні господарства перестали існувати як такі, і тому багато робочих рук у родині не є запорукою її економічного добробуту».

З іншого боку, у ХІХ столітті жінка була сконцентрована на родинних інтересах. Незалежно від того, була це селянка чи дворянка. Коли розпочався рух за емансипацію жінок, це означало, крім усього, що в жінки з’явилися й інші інтереси, не лише родинні. І репродуктивна діяльність, на жаль, вступає в суперечність із цими інтересами.

Біологічна потреба жінки мати нащадків задовольняється одним–двома дітьми. «Пересічна жінка в європейських країнах також не народжує більше двох дітей. І тому я песимістично ставлюся до прогнозів, що у нас незабаром середня родина матиме трьох дітей», — прогнозує Елла Лібанова.

Чорношкірі на наших чорноземах?..

2006 року в Україні від травм померло 25 тисяч людей, 2007–го — понад 27 тисяч. Від травм, отриманих під час дорожньо–транспортних аварій, 2006 року пішло з життя 10,9 тисячі осіб, торік — на 1300 більше. Але травматизм, як і неінфекційні захворювання, можна попередити, переконаний Микола Поліщук.

Треба говорити також про заходи боротьби з тютюнопалінням, надмірним споживанням алкоголю, про раціональне харчування, рухову активність людей, а також дотримання техніки безпеки на виробництві.

«Люди п’ють і вживають наркотики тому, що в них немає ідеалу, — вважає Геннадій Апанасенко. — Доки у нас залишатиметься низький рівень духовності, ми викидатимемо наших дітей на смітники, а пенсіонери вважатимуться «відпрацьованою сировиною». Я сьогодні їхав у метро, і звернув увагу — всі місця для сидіння зайняті молодими людьми, а старенькі стоять. Я по–доброму позаздрив ісламському суспільству, де обожнюють дітей і з величезною повагою ставляться до людей похилого віку. Тому немає перспектив для збільшення популяції без гуманізації суспільства. Буде ідеал — будуть здорові люди».

«Регуляторні механізми збереження здоров’я має взяти на себе держава. Росія у 2005 році ухвалила закон про державне регулювання алкогольних напоїв. 2006 року смертність у Росії зменшилася на 132 тисячі. Невже вони за рік встигли сформувати ідеал?» — дивується Микола Поліщук. Він вважає, що ідеал треба створювати в родині, з дитячого садка.

Держава має вдаватися до цивілізованих, але жорстких регуляторних методів, як це робиться в усьому світі. Горілка має бути дорогим продуктом — у кілька разів дорожчим за вино та інші слабоалкогольні напої. Алкоголь має продаватися регламентовано в певних місцях. Тютюн так само має бути дорогим, відтак — недоступним для молоді, а тих старших, хто звик до сигарети, обставини спонукали б обмежувати паління. Україна сьогодні має надзвичайно дешевий тютюн, констатує Микола Поліщук, і 85 відсотків цього товару, який випускають в Україні, споживають тут.

Фахівці стверджують: в усій Європі сьогодні неідеальна демографічна ситуація. «Просто, у наших західних сусідів це компенсується постійним еміграційним припливом, — наголошує професор Апанасенко. — Але згадайте, які проблеми вони мають через міграцію... Так що Україна порожньою не залишиться. Питання тільки в тому, хто її населятиме. Найімовірніше — чорношкіра людина оратиме наші поля і дивуватиметься, чому, маючи такі плодовиті землі, вимерли аборигени...»

Професор каже, що самою агітацією тут навряд чи зарадиш. І пропонує... застосувати методи маніпуляції свідомістю, які практикують під час передвиборчих перегонів. Колись Микола Амосов на запитання, що станеться, якщо з завтрашнього дня всі ЗМІ почнуть пропаганду здорового способу життя, відповів: швидше за все, нічого. Здорові та молоді взагалі пропустять ці поради повз вуха, люди старшого віку і ті, що мають проблеми, почують і, можливо, навіть зроблять спробу змінити стиль життя, але ненадовго. Стійких прихильників залишаться одиниці. Має йтися про зміну суспільної свідомості, яку дає тільки комплекс заходів і мотивів: пропаганда й агітація здорового способу життя, самоусвідомлення, жорстка державна регуляторна політика.

Юлія КОСИНСЬКА