Неперсоніфікований «спрощенець»

      Дискусія щодо спрощеної системи оподаткування давно перейшла у площину сплати пенсійних внесків суб'єктами підприємницької діяльності. Враження таке: метушня довкола «спрощенки» у пiдсумку веде до неявного, завуальованого збільшення податку. Як відомо, 1 січня цього року набув чинності новий пенсійний закон, який, як і водиться, не надто узгоджується, зокрема, з указом Президента про спрощену систему оподаткування, що діє з 1998 року. Згідно з законом, кожен роботодавець зобов'язаний робити відрахування у Пенсійний фонд (ПФ) у розмірі 34 відсотки зарплати кожного працівника. Тепер, виходячи з мінімальної зарплати у 205 гривень, «спрощенець» повинен платити у ПФ не менше 70 гривень за кожного «найманця» на загальних підставах. Для самих підприємців усе лишається без змін, поки парламент не врегулює механізм сплати ними внесків у ПФ окремим законом. На папері — все чудово. Реально ж постраждають ні в чому не винні люди.

      «Спрощений указ» теж, м'яко кажучи, суперечливий, бо, згідно з ним, «спрощенець» та його наймані працівники, з одного боку, не є платниками у ПФ, а з іншого — фактично такими платниками є, оскільки 42 відсотки сплачуваного ними єдиного податку потрапляють у ПФ. Ось у чому закладено вибухівку. Сплачуючи за «найманця» половину ставки податку, «спрощенець» уже перераховує у ПФ певну суму, до якої тепер додалися ще й зазначені 70 гривень. Це не так відчутно на периферії, де ставки податку іноді становлять 20—50 гривень, відповідно — 10—25 гривень за «найманця», з яких лише 4.20—10.50 гривень спрямовують у ПФ. Або при фіксованому «базарному» податку в 100 гривень: відповідно, 50 гривень за «найманця», з яких у ПФ йде 5. Утім у Києві єдиний податок становить 200 гривень і ні копійкою менше, тож, відповідно, за «найманця» сплачуємо 100 гривень, з яких у ПФ надходить 42, до яких тепер додається ще 70 гривень, усього — 112. Це відповідає зарплаті розміром не у 205, а у 329 гривень, але персоніфікованою у ПФ буде лише 205 гривень, отож саме із 205, а не 329 у майбутньому буде нараховано пенсію. Хтось передбачав такий «обман народу»?!

      Персоніфікація «спрощенців» — це наочний приклад того, що у кримінальному судочинстві називається «злочинна бездіяльність». Уже п'ять років «спрощенці» фактично сплачують пенсійні внески у складі єдиного податку, які, повторюсь, у Києві складають 84 гривні, що перевищують мінімально необхідні 70.

      На «спрощенців» так і не завели картки персоніфікованого обліку, принаймні в Оболонському райвідділі ПФ Києва їх немає. Це є грубим порушенням, оскільки на кожного офіційно працюючого в Україні належить завести таку картку, а «спрощенець», будучи зареєстрованим в органі місцевого самоврядування як суб'єкт підприємництва, є офіційно зареєстрованим працюючим. ПФ не квапиться визнати такі платежі страховими внесками. В усній формі як працівники райвідділів ПФ, так і керівники Держкомпідприємництва запевняють, що «спрощенцям» пенсійний стаж буде врахований, але жодного документа на підтвердження цього побачити не вдалося.

      Можна ж зробити елементарно просто — відкрити персоніфікаційні картки на всіх «спрощенців» та занести туди суми внесків, реально сплачені ними у складі єдиного податку за весь час роботи на ньому. Та прості рішення — не для наших високомудрих посадовців.Вони відмовляються зробити вищезазначене (i тим самим відновити справедливість), посилаючись на те, що, мовляв, зміни до «спрощеного указу», згідно з Перехідними положеннями Конституції, можна внести лише спеціальним законом про спрощену систему оподаткування, який уже багато років ніяк не ухвалять і невідомо, коли це станеться.

      Але! «Спрощений указ» надає право Кабінету Міністрів у разі необхідності трактувати окремі положення цього указу. І прецедент є. Згідно з указом, «спрощенці» не є платниками ПДВ. Але практика показала, що іноді «спрощенцю» краще бути платником цього податку. У 2000 році Кабмін за підписом тодішнього Прем'єра Віктора Ющенка видав постанову, згідно з якою «спрощенці» можуть стати платниками ПДВ, якщо їм так кортить поповнювати бюджет рідної держави, виявляючи чудеса патріотизму. Що заважало Пенсійному фонду та Держкомпідприємництву підготувати проект урядової постанови про те, аби однозначно визнати пенсійну складову єдиного податку страховим пенсійним внеском та зараховувати фактично сплачувані суми на персоніфіковані рахунки «спрощенців» у комп'ютерній базі ПФ? Мабуть, що ані Мін'юст, ані Президент не заперечували б проти таких новацій. Словом, якщо є бажання та трохи «клепки в голові», можна навіть за наявності нашого «мінно-правового» поля робити корисну справу. Якщо ж їх немає, то завжди знайдеться причина, щоб спокійно спостерігати, як люди платять внески на пенсію, а їм це не зараховується.

      Перспективи «спрощенки» видаються вельми тривожними. Скажімо, у спрощеному оподаткуванні юридичних осіб є два варіанти: або податок у 6 відсотків від обсягів реалізації та сплата ПДВ, або податок у 10 відсотків обсягів реалізації без сплати ПДВ, але в обох випадках до 1 січня цього року нарахування на зарплату — а це 37,5 відсотка — не сплачували, зокрема у ПФ. З 1 січня страхові внески у ПФ такі фірми платитимуть на загальних підставах, тобто 34 відсотки від зарплати, а це фактично знищує «спрощенку» для юридичних осіб. Щоправда, заступник голови Держкомпідприємництва Ольга Сахненко на недавній прес-конференції заявила, що на розгляді у парламенті знаходиться законопроект про зменшення ставок єдиного податку для юридичних осіб з 6 відсотків та 10 відсотків до 3 та 5, відповідно, та це мало що вирішує. Швидше за все, більшість суб'єктів підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи перейде на звичайну систему оподаткування й займеться «обналічкою» своїх прибутків.

      Цікаві речі чекають і на «спрощенців» — фізичних осіб. У інформаційному листі Держкомпідприємництва № 7577 від 26 грудня 2003 року йдеться про те, що у парламенті знаходиться на розгляді законопроект про встановлення фіксованих ставок пенсійних внесків для «спрощенців» та членів їхніх родин, які беруть участь у сімейному бізнесі, а також про вилучення із законодавства про спрощену систему положень, що стосуються спрямування коштів до ПФ. Це ж давно треба було зробити, ще коли пенсійний закон приймали!

      Але і тут є лукавство, якого начебто ніхто не помічає. Ставки єдиного податку, згідно зі «спрощеним указом», можуть бути у межах 20—200 гривень, а конкретну суму встановлює місцева влада. Нагадаю, у Києві це 200 грн. для самого «спрощенця» та 100 — на кожного «найманця», з них, відповідно, 84 та 42 — у ПФ. Тепер пропонується пенсійні внески зі складу єдиного податку вивести і за «найманців» сплачувати «по повній програмі» — 34 відсотки зарплати на загальних підставах (нехай 70 грн. при зарплаті 205 грн., більше ніхто показувати не буде), а «спрощенці» платитимуть, наприклад, 70 грн. (мінімальний пенсійний внесок). Єдиний податок стане власне податком без «домішку» соціальних платежів. Логічно було б ставку єдиного податку для «спрощенців» та їхніх «найманців» зменшити на 70 гривень, аби не збільшувати податкове навантаження. Але якщо на периферії ставка складає 20—50 грн., то зменшувати далі нікуди, а у Києві — можна сказати напевне — ніхто податку не зменшить ані на копійку. Тобто в столиці «спрощенець» платитиме щонайменше 270 грн. за себе та 170 грн. за кожного «найманця», що зменшить кількість офіційно зайнятих та збільшить «тінь». Це зайвий раз доводить дві речі. Перша: у цій справі потрібен диференційований підхід залежно від рівня доходів, регіону тощо, а не стригти усіх під один гребінець. Друга: у нас завжди хочуть як краще, а виходить як завжди. От тільки питання: це робиться навмисно чи воно саме так виходить?

      Що ми отримаємо в результаті усіх цих спрощено-пенсійних пертурбацій? А от що! Для «спрощенців»-фізичних осіб цю систему буде погіршено приблизно наполовину, для їхніх «найманців» вона стане гіршою на дві третини, ну а «спрощенка» для юридичних осіб буде знищена майже повністю.

Олександр КАРПЕЦЬ.