Ваш газ ще не погас

«То він буде чи ні?!» — кабмінівські журналісти, наступаючи один одному на ноги у виборі кращого ракурсу, вже добрих сорок хвилин чекали під дверима міністра палива та енергетики Юрія Продана або хоча б когось із його підлеглих. У хитросплетінні «таємниць газового двору» кожне нове слово з уст компетентного співрозмовника — на вагу золота, а навіть красномовна пауза породжує нові акценти. Проте час спливав, але ніхто із паливного відомства не мав наміру нічого коментувати. «Тимошенко вже в залі!..» — зловісний шепіт працівника служби протоколу прозвучав сюрпризом навіть для урядовців, які не встигли зайняти свої місця. Хоча новий склад Кабміну працює вже понад три місяці, місцеві старожили не можуть звикнути, що Юлія Володимирівна запізнюється не на десять хвилин, як Віктор Янукович, а всього лише на три–чотири. У залі засідань Прем’єр в елегантній коричневій сукні, із здоровим рум’янцем на обличчі та іншими ознаками успішного видужання покірно стояла біля столу і чекала, поки її підлеглі та преса займуть свої місця.

Кабмін уповноважений заявити — газу в нас неміряно!

Напередодні російський «Газпром» ще скоротив постачання газу в Україну. Так, контрольно–вимірювальна станція «Валуйки» не дорахувалася 27 млн. кубометрів газу на добу, а «Суджа» — 8 млн. Газовий монополіст вимагає від нас грошей і участі у перемовинах, натякаючи, що це відключення не останнє. Юлія Володимирівна, потупивши очі, продемонструвала, що готова йти на компроміс. Насамперед, у частині, яка стосується оплати.

Головна проблема, чому українська сторона не сплачує російські рахунки, за словами Прем’єра, у тому, що цих рахунків насправді не існує. «Немає будь–яких угод, актів звіряння та інших документів, які «Нафтогаз» може покласти у бухгалтерію, — сказала Юлія Тимошенко, додавши: — наше завдання сьогодні, при відсутності контрактів, угод, — зробити так, щоб Україна мала змогу розраховуватися. Сьогодні ми ухвалимо таку постанову, яка зобов’яже НАК «Нафтогаз України» платити на базі постанови уряду. І таким чином вийти із ситуації, яка нав’язана Україні». Схожим чином, як відомо, ми платили Росії за газ, спожитий у жовтні–грудні минулого року.

Таким чином Прем’єр продемонструвала свою готовність виконати завдання Президента України. Напередодні ввечері Віктор Ющенко мав трохи неприємну розмову з новим главою Російської Федерації Дмитром Медведєвим. У відповідь на щирі вітання з української землі із перемогою, новий російський президент заявив, щоби наша держава негайно заплатила за газ. Віктор Ющенко дав термінове завдання керівникові уряду — негайно продовжити перемовини. «Немає жодної домовленості та відповідної договірної бази, — зауважив у листі Віктор Ющенко, — рівень розрахунків знаходиться на критично низькій відмітці». Керівництво «Нафтогазу» відреагувало швидко: вони готові негайно вирушити до Москви. Звичайно ж, із президентськими директивами в руках.

Контрреволюція зимувала в Кіровограді

Зробивши добре вивірену паузу, Прем’єр знизила тон голосу, надаючи йому більшої ваги, і підняла очі на телекамери: «Я хотіла би зробити дуже важливе повідомлення..». «Пишемо, пишемо!!!» — у відповідь дружно відізвався зал. «Незважаючи на істерію, яка сьогодні розгорнулася навколо природного газу, Україна ним забезпечена. Наша держава має всі необхідні ресурси і резерви, у нас нормально функціонують газові сховища і, як би сьогодні не піднімали хвилю провокацій навколо природного газу, Україна безперебійно отримуватиме природний газ, тепло, гарячу воду».

Юлія Володимирівна у притаманній їй манері відчайдушно вирішила вивести на чисту воду «кіровоградських диверсантів». Позавчора в цьому місті деякі котельні нібито знизили тиск газу для споживачів. «Штучно, абсолютно необґрунтовано обмежується постачання тепла або гарячої води для людей, — метала вона громи і блискавки. — Як Прем’єр–міністр я буду звертатися до Генеральної прокуратури, щоби практично порушували кримінальні справи проти керівників газопостачаючих організацій, які свідомо вдаються до саботажу, до створення панічних настроїв». Утім пані Тимошенко вже «розібралася» з позавчорашніми подіями у цьому степовому обласному центрі і оприлюднила, звідки «ноги ростуть» у цієї ситуації.

За її словами, підприємство «Кіровоградоблгаз» свого часу в закритому режимі викупили такі серйозні структури, як «Росукренерго» та «Укргаз–Енерго» (посередницькі фірми, які займаються імпортом російського та середньоазійського газу до України. — Авт.). «А практично це Фірташ, Бойко та інші сподвижники (перший — один із співзасновників компанії «Росукренерго», а другий — міністр палива та енергетики в уряді Віктора Януковича, вважався найбільш проросійським з усіх урядовців того Кабміну. — Авт.), — наша Прем’єр ніколи не замовчує у своїх викривальних спічах імена та власні назви. — Це значить, що всі кіровоградські події були створені спеціально для того, щоби нагнітати напруження і створювати нездорову дестабілізаційну ситуацію на ринку газу. Це не є урядова політика, це політика шантажистів і корупціонерів».

Наша відповідь Чемберлену

Перед шантажистами ми, як відомо, не пасуємо. Вчора «Нафтогаз» оголосив, що скорочує обсяги транзитного газу до Європи на 60 млн. куб. м щодоби. За словами російського представника «Газпрому» Сергія Купріянова, Україна вже й так дає європейцям трохи менше російського газу: 356 млн. кубів замість 386 млн., які ми гнали через нашу трубу ще кілька днів назад. Монополіст–експортер газу до нашої держави, компанія «Росукренерго» одразу ж гнівно попередила: якщо ви таке зробите, то будете відповідати. І не лише перед своєю совістю. Посадові особи посередника навіть пішли далі — назвали роботу наших Кабміну і «Нафтогазу» неконструктивною і пообіцяли колапс в економіці та параліч газотранспортної системи.

«Газпром» навіть пішов далі. Якщо два дні тому Сергій Купріянов погоджувався із звинуваченнями Києва, що вони не платять за транзит (мовляв, не надсилають рахунки, бухгалтерія дезорієнтована. — Авт.), то вчора він забрав свої слова назад. «Нафтогаз України» свідомо не виставляє рахунки, не підписує акти, але наша компанія заплатила у повному обсязі», — агресивно мовив її представник і вкотре запросив у гості українську делагацію.

Захід, ймовірно, допоможе не нам

У будь–яких масштабних протистояннях дуже цінною є допомога третіх сил. Кабінет Міністрів України — не виняток. «Ви знаєте, що вже сьогодні зранку деякі країни світу почали виступати проти газового шантажу, який чиниться проти України. Тобто можу сказати, що ми у світі не самотні, що всі розуміють: Україну сьогодні «гнуть» під абсолютно невигідні угоди в газовій сфері. Але я вважаю, що цього разу ми протримаємося чітко і дамо результат на багато років уперед, а не ситуативний — на кілька місяців».

Юлія Володимирівна, ймовірно, мала на увазі заяву заступника офіційного представника держдепартаменту США Тома Кейсі у Вашингтоні. «Вуста Джорджа Буша» заявили буквально таке: між Росією й Україною зараз іде «легітимна комерційна суперечка», а припинення чи обмеження поставок газу не є найкращим способом розв’язання проблем. А це значить, що Сполучені Штати не те щоби цілком на нашій стороні, але й російський бік також не підтримують.

Утім Америка далеко і, незважаючи на її силу у геополітиці, малоймовірно, що вона надто сильно втручатиметься у перебіг нашого конфлікту. Що не скажеш про західноєвропейські країни. Вони, як відомо, активно споживають російське блакитне паливо, і тому всяка напруга на шляху «Росія — цивілізований світ» їх серйозно лякає. Вже наступного вівторка відбудеться екстрене засідання Газової координаційної групи ЄС — спеціально для обговорення російсько–українського газового конфлікту. Представників «Газпрому» та українського уряду на ньому, скоріше за все, не буде. Комісар Євросоюзу з питань енергетики Андріс Пібалгс натякнув, що наша присутність там не обов’язкова, мовляв, це питання належить до компетенції країн–членів ЄС. Експерти вважають, що старші брати з Євросоюзу радитимуться, як надійно поставити на місце нашу молоду демократичну країну, аби вона не створювала зони ризику для «ситого» Заходу.

ДОМОВЛЕНОСТІ

Юлія Тимошенко: «Переговори таки почалися»

«Нафтогаз» та «Газпром» учора таки розпочали перемовини — в телефонному режимі. Про це повідомила сама Прем’єр–міністр. На результати Юлія Тимошенко сподівається вже найближчим часом, проте поступатися принципами не буде. «Нафтогаз» має брати газ у «Газпром–Експорту» напряму, без екзотичних посередників, — розставила вона акценти. — І в середині країни нам не потрібні посередники. Реалізовувати газ може наша національна акціонерна компанія. Якщо ж російська сторона хоче працювати на цьому ринку, немає жодних проблем: її компанії, як і всі інші постачальники, отримають свої ліцензії і зможуть працювати. Але без створення жодних спільних підприємств, бо це призведе до появи корупції, хаосу і підкупу. Я б не хотіла, щоб Україна робила транзит газової корупції до Європи».

Найважливіше досягнення цих перемовин — спільна заява «Нафтогазу» і «Газпрому» про те, що обмежувати постачання газу до України не будуть.

НЕ ГАЗОМ ЄДИНИМ

Виплати, аеропорти і п’ять пріоритетів

Окрім постачання пального, на вчорашньому засіданні Кабміну йшлося про інші, не менш важливі, проблеми нинішнього уряду. Насамперед про гроші та виплати. Так, Юлії Володимирівні стало відомо, що розумники–студенти чомусь не отримують підвищених стипендій. А в державі ще є літні люди, яким платять пенсії нижчі за прожитковий мінімум. Міністр праці і соціальної політики Людмила Денисова при цьому ледь помітно скривилася: Прем’єр не приховувала, що з членами уряду на цю тему вона розмовлятиме суворо. В іншому випадку серйозно розмовлятимуть із нею, адже це серйозний мінус у роботі уряду. А три місяці — достатній термін, аби такі «дрібниці» не виринали.

Учора мали затвердити концепцію Державної цільової програми розвитку аеропортів України до 2020 року. І хоча, представлячи програму, Тимо­шенко вживала гарні слова на кшталт «прекрасна нагода роботи демократичної команди», фахівці вважають, що принцип «часткової концесії», який пропонує уряд, є згубним для вітчизняної авіації (детальніше про цю проблему читайте в одному із наступних номерів «УМ»).

Учора знову, як і на початку грудня минулого року, Прем’єр говорила про п’ять пріоритетів для кожного міністерства. За її словами, хоча ці першочергові завдання вже назвали і затвердили, міністри мають визначити із них найпершочерговіші. І, будуючи поточну і стратегічну роботу, використовувати як дороговказ.