Сійся, родися, пестицидна пшенице!

Після минулорічного неврожаю та проблем, які через нього виникли, влада поставила перед українським селянином непросте завдання — зібрати 40 мільйонів тонн зернових, і ні колоском менше! Аби інтенсифікувати процес, вирішили «налягти» на мінеральні добрива: виявилося, що наші аграрії використовують їх значно менше, ніж хлібороби у розвинених країнах. Урядові чиновники нині з усіх сил намагаються забезпечити селян хімікаліями, діючи за принципом «будуть пестициди — буде й пісня». Втім екологи дотримуються зовсім іншої думки, вважаючи, що зловживати добривами не варто.

Напалмом їх, напалмом!

Літо, до настання якого оптимісти вже рахують дні, обіцяє бути спекотним. «А це значить, що за посушливої теплої погоди на полях зросте кількість сарани, клопа–черепашки. Тепла та волога весна призведе, окрім усього іншого, до того, що посіви вкриються бур’янами», — прогнозують у Міністерстві агрополітики. Аби хлібороби зустріли шкідників у всеозброєнні, чиновники планують забезпечити їх 20—24 тисячами тонн хімічних препаратів (із них 14,4 тисячі тонн пестицидів), які обійдуться у понад 280 мільйонів доларів. Фахівці порахували: застосовуючи ці препарати, можна зберегти третину врожаю. А правильна кількість пестицидів дасть змогу вберегти до десяти центнерів зерна і до дев’яноста — цукрових буряків з гектара, переконують експерти.

У розвинених країнах світу пестициди використовують не шкодуючи. Так, у Нідерландах вносять вісімнадцять кілограмів на гектар — це найбільше у Європі. Вслід за ними йдуть італійці, а в Англії, Швейцарії, Франції та Німеччині вносять близько п’яти кілограмів добрив. «Ми потенційно майже наблизились до цієї цифри», — розказує Олена Корчинська, старший науковий співробітник центру «Інститут аграрної економіки». У 80–х роках вносили до 180 тисяч тонн засобів захисту рослин. У перерахунку на гектар — це 5,5 кілограма. Проте у 90–х роках кількість внесених засобів захисту рослин різко зменшилася. «І якщо у 1991–му вносили майже три кілограми на гектар, то наприкінці 90–х цей показник зменшився до півкіло», — каже пані Олена. Як наслідок, стрімко зменшуються врожаї. Так, у 2003 році збитки від хвороб, шкідників та бур’янів становили 4,5 мільярда гривень. «Водночас розрахунки показують, що одна витрачена на пестициди гривня зберігає продукцію на три–чотири гривні», — підсумовує експерт.

Нині сільськогосподарським культурам протистоять понад чотириста видів шкідників, двісті збудників хвороб та три­ста видів бур’янів. Причому ця армія ворогів наших полів, за даними Інституту захисту рослин, за останні роки істотно розширює свої лави. За підрахунком Української академії аграрних наук України, втрати від шкідників, хвороб та бур’янів становлять від третини до майже половини потенційного врожаю.

У зернових культурах знаходять усе більше клопа–черепашки — головного шкідника пшениці. Через нього постраждали незахищені посіви на Кіровоградщині, Луганщині — до третини вирощеного зерна пропало, а у того, що вдалося врятувати, зменшився вміст клейковини. «Таке зерно непридатне ні для посіву, ні для випікання хліба», — констатує Олександр Демидов, директор Департаменту ринків рослинництва Міністерства агарної політики.

Не остання проблема угідь — бур’яни. За даними Інституту землеробства Української академії аграрних наук, ними засмічено від дев’яноста до дев’яноста восьми (!) відсотків усіх площ.

Поки наші поля не «хімізуєте», про експорт забудьте

Люди вчаться боротися з цією напастю. Так, кількість засобів захисту рослин в Україні щороку зростає. «Загалом, майже кожного року п’ята частина зареєстрованих препаратів — нові», — відзначив Сергій Прунцев, начальник відділу пестицидів та агрохімікатів Мінприроди. Насиченість ринку пестицидами та агрохімікатами впритул наблизилась до рівня провідних європейських країн. «До переліку дозволених хімічних препаратів у цьо­му році буде включено близько 990 препаратів», — сказав він, додавши, що, наприклад, у Франції зареєстровано понад тисячу препаратів.

«За» інтенсивну хімізацію посівів свідчить той факт, що аграрії щороку вводять в обіг нові площі, які треба інтенсивно обробляти. Крім того, з’являються нові сорти рослин, змінюється клімат. Як наслідок — шкідники, що раніше були на півдні (у Криму, в Херсоні), сьогодні добрались уже до Чернігівської області. Тож виникає потреба застосування препаратів на нових територіях. «Вітчизняна ж промисловість має економічну потужність для виробництва лише четвертої частини від потреби», — відзначив Олександр Демидов. Проте й нею не користується. «Незважаючи на можливість, потужності заводів завантажені лише на три—п’ять відсотків», — підсумувала Олена Корчинська. Тож на українському ринку панують іноземні компанії, а дев’яносто відсотків продукції — імпорт.

Захищати рослини за допомогою мінеральних добрив — дороге задоволення. За розрахунками МінАП, затрати на один гектар площі становлять двісті гривень, а зернобобових — понад триста. «Практика сільських господарств свідчить, що для отримання п’ятдесяти центнерів урожаю з гектара необхідно затратити не 550 гривень, як у нас сьогодні, а вдвічі більше. Третину від цієї суми треба витратити на захист рослин», — зазначив пан Демидов. І хоч ринок пестицидів досить насичений, ціни на препарати не зменшуються, а, навпаки, зростають. Скажімо, торік при вартості природного газу 130 доларів ціна на аміачну селітру становила понад тисячу гривень за тонну. У грудні, коли держава тільки готувалася до подорожчання газу, ціна селітри вже перевалила за дві тисячі гривень за тонну. А це значить, що селяни були змушені використати грошей майже у чотири рази більше, ніж їм компенсувала держава. «Ми запропонували хімікам (з урахуванням усіх їхніх внутрішніх витрат), не піднімати ціни на міндобрива більш ніж до півтори тисяч гривень. Якщо вони не погодяться, то будемо обмежувати експорт та відкривати імпорт. Адже ринкові відносини ринковими відносинами, проте кожна країна, що є в СОТ, має право захищати свої інтереси», — відзначив чільник МінАПК.

КОМЕНТАР

Півлітра — і про конвенцію ніхто не чув!

Ольга Цигульова, керівник програми «Відходи та безпека хімічних речовин», Всеукраїнська екологічна громадська організація «МАМА–86»

Усі пестициди (або хімічні засоби захисту рослин) — синтетичні хімічні речовини, чужорідні для довкілля. Більшість із них — речовини з токсичними властивостями. Такі препарати забруднюють ґрунти орних земель і, як наслідок, — харчові продукти. З іншого боку, є земельні ділянки, на яких обійтись без подібних препаратів неможливо. У таких випадках пестициди можна використовувати, але у чітко встановлених межах.

Існує й інша проблема — непридатні пестициди. По суті, це токсичні відходи, які Україна, згідно зі Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні речовини, повинна ліквідувати. Ці непридатні пестициди зберігаються на складах, які ще й погано охороняються. Є випадки, коли «зацікавлені» люди без перешкод проникають туди, беруть такі непридатні пестициди і продають їх, видаючи за засіб захисту рослин.