Гігантоманія вилазить Києву боком. Дивно, що ті, хто будує один в одного на головах, всупереч санітарним нормам, не розуміють, як будуть знецінені київські квадратні метри, якщо та чи інша висотка опиниться по вуха у... відходах людської життєдіяльності, якщо раптом «рване» перевантажена каналізація. Хоча локальною така НП не буде. Дуже скоро через надмірне навантаження систем енергопостачання та водопостачання столиця може залишитися без світла і води. Про це киян попереджає Міністерство з надзвичайних ситуацій вустами свого очільника Володимира Шандри.

До Євро–2012 у столиці — з ініціативи міського голови — з’явиться річковий транспорт, повідомляють ЗМІ. (І безбожно... перебільшують, але про це — згодом). Особисто в мене на слово «пором» дві асоціації. Перша: пісня Пугачової — дай Бог пам’яті! — року десь 1986–го: «Соединяет берега седой паромщик...» До слова: всі депутати Київради, до яких зверталася «УМ», замість серйозного коментаря заходилися сміхом і запитували, чи не сам Черновецький мріє податися у поромники. Друга: похмурий поромник–човняр із триголовим цербером (ніякого натяку на муніципальну пресу!) через киплячу вогняну ріку везе душі померлих чи то в царство Морани, чи то в республіку Аїда — словом, кудись далеко і надовго. А душі платять монетами, покладеними, за звичаєм, їм на повіки (або ж переказують кошти з мобільного, як за парковку). Словом, все дуже містично і поетично. А тут — на тобі! — пором як розв’язання проблеми київських заторів. Жодної романтики...