У світі створено кавове дерево, яке не містить кофеїну, генетично модифікована цибуля, від якої немає сліз, генетично модифіковані ялинки, які світяться в темряві. Зараз вчені працюють над тим, щоб створити абсолютно чорну троянду чи тюльпан. Все це досягнення молекулярної біології і генетичної інженерії. В Україні цим напрямком займаються науковці Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України. «УМ» звернулася до заступника директора Інституту, академіка НАН України Ярослава Блюма з питанням, чому в нашій державі генетично модифіковані продукти досі залишаються де–факто забороненими.
В Україні слабке біотехнологічне лобі
— Ярославе Борисовичу, що таке генетично модифіковані продукти і чим вони відрізняються від звичайних?
— Генетично модифіковані організми — зокрема рослини — це ті організми, куди за допомогою методів генетичної інженерії привнесено якийсь фрагмент ДНК (матеріального носія, з якого побудовані гени). Це можуть бути гени стійкості до гербіцидів, гени стійкості до захворювань, до шкідників (таких як колорадський жук або стеблевий метелик). Чи не шкідливі ці продукти? Вони проходять систему перевірок і тестування і зовсім не схожі на «їжу Франкенштейна». Звичайно, повинна бути система маркування генетично модифікованих продуктів — людина має знати, що вона споживає. Я не кажу «ні» маркуванню, але варто пам’ятати, що маркування робиться з кишені споживача.
— Існує така кореляція: що бідніша країна, то більш насторожено вона ставиться до генетично модифікованої продукції. Чому це так?
— Тут варто згадати Картахенський протокол — це базовий міжнародний документ, до нього приєдналася і Україна, він ратифікований Верховною Радою України і має законну силу. Переговори відбувалися під егідою ООН. І відповідно всі держави — від Папуа Нової Гвінеї до розвинених країн Заходу — брали участь у цих дискусіях. І чим бідніші країни, особливо країни Африки, тим активніше вони виступали проти транскордонного переміщення генетично модифікованих продуктів, щоб зберегти своє біорізноманіття, запобігти негативному впливу на навколишнє середовище. Більш розвинені нації, оперуючи можливістю технологій, які вони опанували, впроваджують у себе і хочуть впроваджувати в інших країнах ці технології, хочуть продавати продукти на ринку. Країни, які цього не мають, хочуть мати зиск на протистоянні. За цим усім стоїть прихований інтерес. Часто бідні країни є реципієнтами міжнародної допомоги.
— А генетично модифіковані продукти могли б допомогти тим таки країнам Африки розв’язати проблему голоду?
— Могли б. Я не розумію, коли в одній з африканських країн люди мруть від голоду, і США пропонують їм кукурудзу (а в Сполучених Штатах більше половини всіх посівів цієї культури — генетично модифікована кукурудза), а президент цієї країни каже, що вони не приймуть допомогу. Що є гуманним у такому випадку? Але я хотів би сказати не про голод в Африці, а про те, що ці технології могли б давати Україні. Це не значить, що моя позиція полягає в тому, щоб огульно агітувати за впровадження генетично модифікованих сортів рослин в Україні. Але тут є двояка позиція — коли ми споживаємо лаферон (протигрипозний препарат), ми не замислюємося над тим, що це є рекомбінантний білок, отриманий шляхом використання генетичної інженерії. Коли ми говоримо про продукти харчування, чомусь виникає їх несприйняття, і ніхто не говорить про позитиви. На жаль, у нас біотехнологічне лобі доволі слабке. Років 15 тому генетично модифікованими продуктами так чи інакше займалося приблизно п’ять установ Національної академії наук, зараз практично лише наш інститут.
— Чому?
— Тому що це дорого, потребує відповідної професійної експертизи, відповідного рівня підтримки держави. А ці технології можуть вирішувати багато проблем. Ми часто піддаємося настроям, що в нас екологічно чисте виробництво і екологічно чисте сільське господарство. Тільки не бачимо тих пестицидів невідомого виробництва, які використовують на приватних городах, щоб знищити колорадського жука. А потім люди вмирають невідомо від чого прямо в себе на городі. Чи ті величезні купи гербіцидів і пестицидів, які лежать на полях. Коли переходимо на конкретику, то маємо приклади нелегального вирощування у нас на полях генетично модифікованих продуктів.
— А легально скільки вирощується?
— Легально ніскільки. У нас не працює система реєстрації. Ми досі не сприйняли це все офіційно. Були спроби офіційної реєстрації в 1997—99 роках генетично модифікованої картоплі, стійкої до колорадського жука, генетично модифікованої кукурудзи, буряку, ріпаку. Але почалася величезна антибіотехнологічна кампанія, і тоді без всякого пояснення компаніям–заявникам і країнам, які представляли ці інтереси, не те що було відмовлено, а просто без усілякого пояснення випробовування припинилися. І відтоді де–факто, за мовчазною згодою, — у нас неофіційний мораторій. Проте нелегально триває вирощування генетично модифікованих сортів рослин. Про посіви генетично модифікованої сої говорять, що вони становлять від кількох десятків відсотків усіх посівів до половини. Чому? Тому що фермер чи виробник сої, вирощуючи таку сою і зменшуючи кількість обробок гербіцидами, економить 20—25 доларів на одному гектарі в рік. Коли ми помножимо на 100 гектарів або на тисячу, то економічний ефект зрозумілий. Чому це потрібно Україні? Ми все–таки індустріально–аграрна країна. Згадаємо про ринок зерна. Головне — це конкурентоспроможність. Коли ми говоримо про потенціал України як експортера продукції сільського господарства, то такі країни, як США, Канада, Бразилія, Аргентина все ширше використовують біотехнології. І це здешевлює їхню продукцію. Ми повинні все це враховувати.
Помідори з лактоферином
— А які перспективи вирощування рослин із лікувальними властивостями?
— На сьогодні вже на порядку денному впровадження не просто рослин, стійких до гербіцидів чи якихось захворювань, а тих, які продукують фармацевтично цінні білки. Наприклад, у рослинах можна продукувати соматотропін — гормон росту. Чи інтерферон та лактоферин — імуностимулюючі білки. І низку інших білків, що будуть чисті від вірусних забруднень, які можуть потрапити при очистці з тваринного чи людського матеріалу. Продукція вакцин — для лікування хвороби Ньюкасла в курей.
За рахунок генетичної модифікації можна створити пшеницю, яка накопичуватиме більшу кількість заліза, чи харчові рослини, що накопичуватимуть більшу кількість йоду. Таким чином можна подолати дефіцит певних елементів. У нашому Інституті зараз розробляють технологію виробництва компонентів вакцини проти туберкульозу. Уявіть собі — капуста, яка продукує вакцину, або один із компонентів цієї вакцини. Перші експериментальні рослини отримано, але це тютюн, його ніхто не буде жувати. Чому ми обрали капусту? У нас розсадники туберкульозу — тюрми. І величезний відсоток захворюваності на туберкульоз саме там. А капустою можна годувати тих нещасних, які потрапили за грати. Друга розробка — намагаємося вирішити проблеми продукування в рослинних клітинах лактоферину (один із основних білків жіночого молока). Він підвищує імунний статус організму. Ми намагаємося отримати ячмінь, який продукує лактоферин. Є ідея робити помідори з лактоферином.
— Як це практично виглядає?
— Рослина продукує дозовано в якійсь кількості фармацевтично цінні білки. Є помідори, які мають вакцину проти геморагічної лихоманки, банани з вакциною проти карієсу. Компанія «Сингента» створила так званий золотий рис, який продукує підвищену кількість провітаміну А — він захищає від дитячої сліпоти. Компанія, на прохання вчених, віддала цей рис бідним країнам без права отримувати економічну вигоду. І зараз Філіппіни, Індія, Китай вже починають вирощувати цей золотий рис. Тобто поки ми ведемо дискусії, інші країни впроваджують це в практику. За минулий рік на 12 відсотків (або 12,3 млн. га) у світі збільшилися площі посівів генетично модифікованих рослин і в активну гру на цьому ринку вступили Індія, Китай, Парагвай та Південно–Африканська республіка.
— А яка ситуація в Європі?
— Із 1999 до 2004 року в Європі офіційно не реєстрували генетично модифікованих сортів рослин. Але не було жодного факту заборони продуктів, які містять генетично модифіковані компоненти. Європа дещо розділена. Генетично модифікована кукурудза вирощується у семи країнах Євросоюзу: Іспанії, Португалії, Франції, Німеччині, Чехії, Словаччині та Польщі. А є країни, які кажуть, що вони нічого вирощувати не будуть, наприклад, Австрія чи Італія.
А конопля непроста — ненаркотична
— Наскільки перспективним є одержання генетично модифікованих технічних сортів рослин для потреб енергетики?
— Як керівник науково–технічної програми «Біомаса як паливна сировина» («Біопалива»), я можу навести добрі приклади перспектив застосування біотехнологічних розробок у цьому напрямі. Якщо ми на якомусь етапі побоюємося вживати генетично модифіковані продукти харчування, то підвищення врожайності технічних культур для отримання біоетанолу чи біодизеля може бути дуже ефективним. Наприклад, ми спрямовуємо свої зусилля на те, щоб застосувати можливості генетичної інженерії для підвищення вмісту цукрів у цукровому буряку та вміст крохмалю в картоплі (деякі наші спиртзаводи за радянських часів працювали на картоплі). Ми займаємося створенням нових сортів деяких інших злаків, наприклад, пальчатого проса. Це альтернативне джерело біоетанолу. Йдеться також про підвищення якості олії в ріпаку. У нас дуже низька врожайність ріпаку, тому потрібно створити нові сорти. Якщо говорити про харчові властивості ріпаку, то там є ерукова кислота, шкідлива для людини. За допомогою генетичної інженерії можна зробити так, щоб ерукової кислоти в ріпаковій олії не було зовсім. Ми працюємо з ячменем, який використовується як кормова культура, з льоном. А якби працювати з коноплею — ненаркотичною? Шляхом генетичної інженерії можна отримувати коноплю без вмісту наркотичних речовин. Просто нам із цим зв’язатися буде собі дорожче, тому що буде дуже складно пройти дозвільну систему і отримати дозвіл займатися ненаркотичною коноплею або маком.
— Ярославе Борисовичу, а що шкідливіше — генетично модифіковані продукти чи нове покоління гербіцидів і пестицидів?
— У 2004 році я відвідував науково–дослідний центр компанії «Сингента» у Великобританії. У них був шикарний центр молекулярно–біологічних досліджень у галузі біології рослин і генетичної інженерії. І коли в Європі почалися застій і певна критика розвитку цього напряму, компанія перевела свої генно–інженерні дослідження до США. Минулого року вони показали, як розвивають на цьому місці потужності центру зі створення нових поколінь гербіцидів і пестицидів. Тобто якщо Європа не хоче споживати продукти генетичної інженерії чи біотехнологій, то ми годуватимемо її пестицидами і гербіцидами нового покоління. Звичайно, якщо оцінювати потенційні впливи на здоров’я людини, то я можу сказати, що будь–яка чужинна субстанція шкідлива для людини. Всі генетично модифіковані сорти рослин проходять відповідні випробування, тестування і завжди при реєстрації має бути зроблений висновок, що вони безпечні.
У 2002 році ООН задекларувала на Всесвітньому саміті в Йоганнесбурзі відмову до 2020 року від отрутохімікатів, застосування яких є постійним джерелом загрози для здоров’я людини і навколишнього середовища. Адже близько 100 000 людей помирає щороку у світі через неправильне поводження з хімічними засобами захисту рослин.