Київська міська рада, як і Верховна, вперто прогулює сесійні засідання. Тож заплановані на вчора збори (як і кілька попередніх) також не відбулися. І річ тут не в НАТО. А в чому? Важко сказати... Спочатку в усьому звинуватили «Еліту–центр», точніше, відповідну комісію, яка не встигла підготувати для депутатів Київради доповідь про митарства колишніх вкладників. Потім секретар Київради Олесь Довгий вигадав іншу причину: його колегам, мовляв, слід поліпшити умови праці, підрихтувати приміщення, нагріти крісла, заточити олівці тощо. Блуканина між трьох стільців на десяти поверхах Київради триває, мабуть, й досі. В усякому разі депутати в сесійній залі так і не з’являються. Тільки тепер вже ніхто не пояснює, з якого доброго дива це відбувається.
«Що цікаво, — повідала «УМ» лідер фракції БЮТ у Київраді Тетяна Меліхова, — коли в форс–мажорних обставинах розкрадали київську землю і майно, депутати могли працювати і вдень, і ввечері, і збиратися по чотири рази на тиждень, ще й без світла, під шум мегафонів — їм тоді ніщо не заважало. А от зараз конче потрібні стали приміщення...». «Ми ніяких приміщень не просили, й інші опозиційні фракції також, — додає Наталія Новак, депутат від Блоку Кличка, — то хіба «Столичні реформи», «Демократичний Київ» та «Єдність» звернення підписували...».
А голова міської організації Партії регіонів Василь Горбаль говорить таке: «Пояснення від Довгого навряд чи можуть бути прийняті: якщо вже йшлося про відкладення сесії через засідання комісії по «Еліті–центр», то треба дотримуватись логіки і щось робити зі звітом цієї комісії, а приміщення... Якщо й існує така проблема, її не можна розглядати як поважну причину зриву сесій».
Можливо, серед депутатів Київради й справді є такі, котрим не все одно, в яку стелю плювати. Тож для естетів ці самі стелі білять, фарбують або розписують букетами. Однак для всіх і кожного зрозуміло, що річ зовсім не в цьому, а в справі про імперативний мандат, яку зараз розглядає Конституційний Суд. «Україна молода» вже писала про те, що рішення Апеляційного суду несподівано розв’язало руки фракції БЮТ, яка давно має намір застосувати норму про імперативний мандат щодо своїх перебіжчиків і замінити 15 зрадників наступними по списку кандидатами в депутати. А відтак зайнятися переформатуванням промерської більшості.
Але й опоненти Блоку Тимошенко не сплять. Власне, вони й затіяли всю цю катавасію з відтермінуванням засідань, аби дочекатись, що скаже з приводу імперативного мандату найавторитетніша Феміда. «Бігати навколо Конституційного Суду, зацікавлювати суддів — все, що залишається Черновецькому та його команді... Аби було прийнято рішення на підставі того, що закон зворотної сили не має, і тому не може бути застосований щодо перебіжників», — говорить Тетяна Меліхова.
«Навіщо ви запитуєте, чому не збирається сесія? Ви й так це чудово знаєте, — так зреагував на прохання про коментар соціаліст Сергій Батрук. — Всі чекають на роз’яснення Конституційного Суду... Але, згідно з регламентом, сесія має збиратися не менше одного разу на три місяці. Так що регламент не порушено, і можна придумувати все, що завгодно, хоч ремонт у всій Київраді...». Цікаво, що в кожного депутата Київради свій відлік часу: Блок Кличка посилається на Закон «Про місцеве самоврядування», згідно з яким сесія ради скликається не менше одного разу на місяць. Батрук і Новак — на регламент Київради, де чорним по білому написано: «сесії скликаються за необхідністю, але не менше одного разу на квартал».
«Нашоукраїнець» Зорян Шкіряк говорить: «Причина непроведення сесії очевидна — імперативний мандат. Решта — то «космічні» питання. Зараз ми маємо колапс і кризу в міській владі, адже протягом останнього місяця не вирішують ключові питання наповнення бюджету профільні комісії — земельна, містобудівна, майнова. Скільки це ще триватиме?» Мабуть, до рішення Конституційного Суду, якого так боїться і на яке так водночас сподівається Леонід Черновецький. Або ж до 13 березня, на яке заплановане чергове засідання Київради. Або — і це був би найкращий варіант — до того дня, коли на сесію збереться вже новий склад Київради з новим міським головою на чолі — от тоді справи, хочеться вірити, підуть веселіше...