Володимир Бебешко: Кожен має свій шанс, треба сподіватися на краще

Частіше за все імена музичних продюсерів за розкрученістю артистів не чутно. Бебешко дійсно тут є винятком із правил. Чому?! Завдяки народному телепроекту «Шанс» Володимира Бебешка впізнають на вулиці і беруть автографи. «Шанс» — це моя віддушина, — зауважив Володимир, — але і без нього роботи вистачає». Через його популярність роботи дійсно вистачає, адже свого часу він співпрацював з такими зірками як Софія Ротару, Таїсія Повалій, Філіпп Кіркоров. Минулого року Володимир готував Вєрку Сердючку до «Євробачення», вони за ніч написали разом пісню і усі бачили її успіх. Його робота говорить за нього більше, аніж він може сам про себе сказати.

«...дівчаток, яких ми кожного дня бачимо на музичних телеканалах, без голосу і напіводягненими, ми називаємо «поющіє труси»

— Володимире, нам цікаво було б дізнатися у вас, як у музичного експерта, вашу думку щодо ситуації, яка нині склалася на теренах українського шоу–бізнесу. Що взагалі зараз відбувається?

— Чесно кажучи, мені соромно за те, що зараз дійсно відбувається. На екранах телебачення співають люди, які не мають ніякого відношення до мистецтва і до шоу–бізнесу. Процвітає спонсорство багатих коханців та люблячих татусів. Більшість молодих дівчат знімається у кліпах тільки тому, що їм ці кліпи подарували. На жаль, із погіршенням стосунків зникають і гроші на наступні кліпи. Це вже давно не таємниця і це всім видно. Зрозуміло, що канали на цьо­му непогано заробляють. Але, на мою думку, треба хоч трохи фільтрувати те, що показуєте. Треба ж дбати не тільки про свою кишеню, а й про культуру і про дітей, які це дивляться.

Таких дівчаток, яких кожного дня бачимо на музичних телеканалах, без голосу і напіводягненими, ми називаємо «поющіє труси». Зараз якраз ми з Кузьмою готуємо дівочий проект, в стилі панк–рок. Група так і буде називатися «Поющіє труси».

— Це буде такий собі стьоб?

— Не хочу розкривати поки що усі таємниці, але дівчата покажуть, як треба по–справжньо­му співати. Ми вже проводимо кастинг і скоро будемо знімати кліп.

— Чому ж ці багатенькі коханці спонсорують тільки «клонів»?

— Я теж думаю, чому не вкласти гроші в таланти? Так, можливо, не кожна талановита дівчина має таку зовнішність, як моделька, яку вони виставляють, але талановиті дівчата мають шарм. Лайза Мінеллі теж далеко не красуня, але ж чоловіки дуріють від неї. А Барбра Стрейзанд!

— У зв’язку з цим, можливо виник дефіцит розумних виконавців?

— Так, звичайно виник.

— Тоді які ж гурти можна ставити у приклад?

— «Океан Ельзи». Хлопці уже давно довели свою майстерність. Їхні рівні звукозапису і виконання дають повне право ставити саме цю команду у приклад. Гурт «ВВ» мені зараз менш цікавий, я не бачу в них того потенціалу, який був раніше.

— Можливо, тому, що Скрипка зараз займається бізнесом...

— ...і політикою. Також мені дуже сподобався живий виступ ТНМК. Дуже класний український драйв. Молодці. Спостерігав за ними на «Таврійських іграх», хлопці краще за всіх виступили. По–справжньому, по–українському, їх не можна ні з ким порівняти. «Скрябін» — він так собі тече. Він зайняв позицію «хлопці–олігархи», такий собі досить вдалий стьоб на нашому ринку.

«Усе це було, тільки зараз подається в іншому соусі»

— Щодо «Океану Ельзи», в одному інтерв’ю ви зауважили, що вони займаються неумисним плагіатом.

— Так, в цьому немає нічого поганого, вони пропускають через свою призму все, що переслухали у свій час. DOORS, Beatles. Все має якийсь відгомін. Як казав Юрій Башмет, якщо публіка чує пісню і в ній чує відлуння старих пісень, це добре, люди хочуть це чути. Це просто подібність стилів — не більше. Все це було, тільки зараз подається в іншому соусі.

— Чи є унікальний продукт на українському ринку?

— Тільки автентичні і фольклорні гурти можна назвати унікальними.

— А як щодо «Юркеша», який робить продукт із автентичними наспівами?

— Мені подобається. В цьо­му дійсно щось є. Можливо, ще не все дороблено на 100 відсотків. Але принаймні Юрко Юрченко зміг себе перебороти, відійти від «попси» і займатися тим, що йому потрібно.

— А можливо, хтось з українських гуртів дійсно вразив вас?

— Так, було таке. Мене вразила дівчина, чия музика не може «крутитися» ні по радіо, ні по телебаченню. І це суперово. Гурт «Фактично самі» і його солістка Ірена Карпа. Колись я займався Вікою, українським панк–роком, так от «Фактично самі» дуже сильно розвили український панк–рок.

«...продюсер робить велику справу...»

— Взагалі, у мене склалася така думка, що на українському ринку немає продюсерів, які б видавали якісний продукт. Можливо, окрім Нікітіна...

— Я також нікого не можу назвати. А Нікітін не продюсер, він займається менеджментом — добре розкручує продукт. І взагалі, щодо продюсування не тільки в Україні, а й у світі згадується така собі історія–алегорія, яка трапилася зі мною. Колись я на американській барахолці купив красиво розмальовану фігурку тварини. Коштувала вона дуже дешево — 1 долар. Я привіз цю фігурку додому, поставив. Раптом на цю фігурку капнула вода, і фігурка розм’якшилася. Я розламав її і почав дивитись, із чого вона зроблена. Виявилось, що із тваринного лайна. Цей чолов’яга продавав лайно, але красиво розмальоване. Так і в нашому шоу–бізнесі. Продюсер з усією командою роблять велику справу.

— А хто у світі проголошує музичну моду? Більшість артистів в країнах СНД орієнтуються на Америку...

— Я особисто орієнтуюсь на Францію, вони там дуже грамотні, прогресивні. Америка більш застійна. Англія трохи прогресивніша, але Франція — це все: якісні цікаві кліпи, експериментальна музика.

«Я не думаю, що Ані Лорак буде оригінальною»

— У цьому році на «Євробачення» їде наша Ані Лорак. Які думки виникають з цього приводу?

— Я цього не розумію. Я нічого проти неї не маю, вона талановита дівчина. Просто у зв’язку з тим, що минулого року я готував Данилка до «Євробачення», в цій студії за одну ніч була написана пісня Lasha Tumbaj, я зрозумів, що насправді потрібно на цьому конкурсі. Там не треба супер–вокальних даних, там треба супер–шоу, оригінальність. Я не думаю, що Ані Лорак буде оригінальною.

— Вона така сама, як і інші?

— Абсолютно. Можливо, вона хоче спробувати свої сили. З одного боку, це нормально, а з іншого... я б відправив на «Євробачення» неординарну особу.

— Наприклад?

— Не знаю, я б зробив кастинг, провів турне Україною. Але в журі відбіркового туру я б не посадив людей, які майже не мають відношення до музики, яких турбують зовсім інші справи, а посадив би авторитетних експертів, людей, визнаних в музичних колах. Ми живемо в Україні і відповідаємо за того, кого посилаємо на цей конкурс.

«Шанс» — це такий собі один «день перетворення Попелюшки»

— З ким ви зараз працюєте?

— З усіма потроху, а взагалі головне зараз — Козловський і новий наш проект «Поющіє труси».

— Чому тільки Козловський із «Шансу» такий популярний?

— Ми побачили в ньому харизму. Ми зрозуміли, що цей продукт продаватиметься дуже добре.

— А взагалі, навіщо «Шанс»? Ви ж даєте людям відчути себе зіркою, але наступного дня все закінчується, молодь повертається в свої села і міста ні з чим...

— «Шанс» не розкручує зірок. Це такий собі один «день перетворення Попелюшки». Козловський є винятком.

— Ви ж вбиваєте надії...

— Ні. Кожен має свій шанс, треба сподіватись на краще. А продюсер обов’язково знайдеться, якщо дійсно талановита людина.

500 тис. доларів, і ви — зірка.

— А щодо роботи, скільки зараз на вашій студії коштує аранжування пісні?

— Я б не хотів розкривати свої комерційні таємниці.

— А все ж таки...

— Зараз середня ціна на аранжування пісні — приблизно 2,5 тисячі доларів.

— Чи робите ви знижки виконавцям, що тільки починають?

— Так, звичайно. Якщо мені сподобається молода людина, я їй обов’язково допоможу.

— А пісню написати?

— Від трьох до п’яти тисяч доларів — у хороших авторів.

— А якщо я хочу стати зіркою, скільки потрібно мені вкласти грошей?

— 500 тис. доларів.

— І я гарантовано стану популярною?

— Так. З вами працюватиме ціла команда професіоналів, яка зробить із вас ЗІРКУ.

— Свою доньку ви хочете бачити у шоу–бізнесі?

— Поки що ні. Дівчинка 10—12 років повинна співати пісні а–ля «я на солнышке лежу». В неї має бути дитинство, а не «я тебе кохала, кинула, завагітніла». Діти того ще не розуміють, а багаті батьки просто перетворюють своїх дітей на іграшки.

— І наостанок, чого можна чекати у нашому шоу–бізнесі років через десять? Яким він буде?

— Якщо так далі піде, все буде дуже добре. Стоятиме один великий комп’ютер. Ти підійдеш до нього і скажеш: «Кнопка перша — хочу таку пісню, як у Мадонни, друга — аранжування, як у Джорджа Майкла, третя — голос, як у Стінга. Пісня романтична». Комп’ютер видає: вже все готове. На жаль...

Ольга САМОХВАЛОВА