Духовність через поліграфію

У понеділок в УНІАНі депутат Київради, доктор медицини, співачка Ольга Богомолець презентувала свою серію книжок «Вікна в позапростір»(так називається одна із збірок Василя Стуса), зроблену на основі колекції домашніх ікон. Заручившись підтримкою Патріарха Київського і всієї України–Русі Філарета, пані Богомолець узялася оприлюднювати ті понад 5000 ікон, які вона зібрала за 15 років. Перша книжка «Історія створення колекції» — це альбом, який супроводжує максимально проста і сердечна розповідь про історію зібрання. Дизайнер книжки — відомий у широких колах як хороший бард, а у вузьких — як професійний комп’ютерний графік, Ігор Жук. Цю книжку можна розцінювати як каталог до виставки «Українська домашня ікона XVII—XX століть із колекції Ольги Богомолець», яка відкривається 29 березня в Київському музеї російського мистецтва. А 1–го і 2–го березня Ольга Вадимівна сама проведе три екскурсії по виставці.

Специфіка ікон із колекції Ольги Богомолець у тому, що вони — не канонічні, ніколи не висіли у церквах, лише в домівках людей. З огляду на це одразу ж відпадає досить дражливе питання щодо походження «колекційних» ікон, адже в кожного колекціонера дорогих ікон — в сенсі коштовності окладу, і в сенсі художньої цінності — хочеться запитати: яку церкву обідрали іконокради і через які нечисті руки вони дійшли до такого духовного чоловіка, як Ви. Питання, на яке всі намагаються інтелігентно закривати очі: тут ідеться про духовність, а ви, журналісти, вічно все псуєте. Ольга Богомолець у книзі «Вікна в позапростір» розповідає, що першу ікону купила на Сінному ринку — бо не змогла переступити через «дощечку з ликом Ісуса Христа» під ногами, у місиві снігу і багнюки. Таким же чином купувала інші, за «руб», за безцінь, аби хтось узяв — понівечені, поточені шашелем, добрі наївні образи, які колись були родинними реліквіями. Тепер це надбання вона хоче показати людям — через виставку, через книжки. Серія «Вікна в позапростір», крім «Історії створення колекції», представлена книгами–оповіданнями «Святий Пантелеймон Цілитель», «Святий архістратиг Михаїл», призначеними для родинного, домашнього читання. В цій же серії згодом будуть видані книги про Богородицю–Троєручицю, Миколая Чудотворця, Юрія Змієборця та інших улюблених українських святих.

Другий проект, який задумала співачка і лікар з аристократичного роду, — «Українські домашні ікони», це серія книг, які містять етнографічний, культурологічний та історичний аналіз такого явища, як українська домашня ікона. Уже готові «Домашні ікони центральної України», «Обрядові образи України», у процесі — «Подорожні образи України», «Образи Богородиці в українській домашній іконі», «Домашні ікони різних регіонів України». Якщо перша серія — проста, просвітницька, популяризаторська, друга є спробою на науковому рівні осмислити феномен домашніх ікон. Консультант обох проектів — найкращий фахівець із цього питання в Україні Людмила Міляєва. Вона, наприклад, повністю «зарубала» книгу про архістратига Михаїла, але Ольга Богомолець каже, що вдячна їй за безцінні поради, науку і витрачений час. Водночас Людмила Міляєва вважає, що Ольга Богомолець «фактично відкрила нову сторінку в етнології, яку ще до неї не зачіпала наука».

Історія колекції, яка почалася в 1992 році, це фактично й історія перетворення палкої комсомолки Ольги Богомолець, яка в дитинстві знала тільки покровителя лікарів святого Пантелеймона, на людину, яка звіряє іконі ранкові клопоти і вечірні тривоги. До речі, святого із Пантелеймона зробили самі лікарі, піддавши його мукам. «Зараз навіть дворічна Софійка може показати, де Ірод, де апостоли, де інші святі», — каже мати чотирьох дітей Ольга Богомолець. Між іншим вона зізналася, що реалізація цього проекту великою мірою зумовлена тим, що в політиці, зокрема в сфері реформування медичної галузі, принаймні в столиці, їй реалізуватися не вдається.

Наступним кроком на цій стежці не гламурної віри в Бога Ольга Богомолець обіцяє виставку сучасної домашньої ікони. До речі, усю свою колекцію лікарка невдовзі передасть у приватний родинний музей — етнопарк у Радомишлі, над будівництвом–реконструкцією якого зараз трудиться сімейство Богомольців–Шереметьєвих.