Чемпіонат СНД світового масштабу

З часів Мухамеда Алі американці звикли вважати елітний суперважкий дивізіон цариною свого домінування. Якщо періодично хтось і насмілювався кинути виклик боксерам зі США, Форман, Тайсон чи Холіфілд швидко давали йому по макітрі й ставили на місце. Лише з темношкірим британцем Ленноксом Льюїсом представники Нового світу впоратися так і не змогли. Але любити від цього більше не стали й при першій–ліпшій нагоді освистували і вболівали за Ленноксового суперника. Так було влітку 2003 року, коли дуже близько до того, щоб відібрати у Льюїса титул світового короля, підійшов наш Віталій Кличко. І хоча українцеві тоді не вдалося скинути Леннокса з трону, саме цей бій дав британцеві зрозуміти, що час уже йти на пенсію. Ніякі шалені призові не могли звабити уродженця Ямайки відмовитися від тривалої відпустки й спілкування з дітьми та повернутися на ринг – він пішов непереможеним.

Завершення кар’єри Льюїсом наче стало сигналом для «білої експансії» – дуже швидко чемпіонами за чотирма основними версіями стали вихованці радянської школи боксу. Кличко–старший таки домігся свого й завоював пояс чемпіона світу за версією Всесвітньої боксерської ради (WBC). Російський «Звір зі Сходу» Микола Валуєв за допомогою свого необмежено впливового у світовому боксі протеже – промоутера Дона Кінга – відхопив титул Всесвітньої боксерської асоціації (WBA). Білорус Сергій Ляхович якось непомітно дістав звання найкращого за найменш престижною з чотирьох версій – Всесвітньої боксерської організації (WBO). А там і Володимир Кличко начепив собі на живіт пояс від Міжнародної боксерської федерації (IBF).

Від такого нахабства «янкі» прийшли в шоковий стан і кинули всі сили на повалення панування такого собі «боксерського СРСР». Від безвиході американцем стали називати навіть Олега Маскаєва – росіянина за національністю, казахстанця за народженням, але з американським паспортом і місцем проживання в США. Утім указ президента Росії Володимира Путіна, яким Маскаєву в лічені дні надали громадянство наших північно–східних сусідів, розвіяв і ці ілюзії американців.

Проти Олега, було, витягли з нафталіну Холіфілда, але від колись грізного американського боксера залишилося саме ім’я, яким можна заробити ще кілька мільйонів, та аж ніяк не титулів. У версії WBC нині склалася доволі заплутана ситуація, де існують аж три чемпіони: травмований Маскаєв – діючий, нігерієць Самуель Пітер – тимчасовий, Віталій Кличко – почесний. Крім того, в черзі стоїть ще один українець – перший номер рейтингу організації (після чемпіона) Володимир Вірчіс.

Активно включилася в боротьбу й IBF, примусивши Кличка–молодшого побити заляканого Рея Остіна, а потім і Леймона Брюстера. Проведений відбірковий турнір навіяв ще більшу депресію на американців – посереднього «Банкіра» Келвіна Брока й начебто перспективного Едді Чемберса залишив за бортом олімпійський чемпіон з Росії Олександр Повєткін.

Такі ж невеселі для американських телевізійників тенденції простежуються й у WBA. Тут Валуєва переграв ще один «радянський» – узбек Руслан Чагаєв. Десять днів тому він успішно захистив свій титул у протистоянні з 40–річним (!) темношкірим британцем Меттом Скелтоном.

Найслабшого зі слов’янської четвірки, Ляховича, викинув за канати стоячий «пішохід» Шеннон Бріггс. Але дуже швидко в WBO запанував черговий представник пострадянського простору – Ібрагімов. Як ми вже знаємо, цим титулом Султан володів недовго – до зустрічі з Володимиром Кличком. Але, показавши себе вправним бійцем, він зберіг своє реноме й залишився в обоймі елітних важковаговиків.

Виходить, що боксери з республік СНД фактично ліквідували, так би мовити, загрози зовні й уже почали з’ясовувати стосунки між собою. Тож найближчим часом можна очікувати серію боїв між ними, коли для об’єднання чемпіонських поясів відкриваються всі шляхи, адже бігати один від одного вони не звикли. Валуєв, набираючи форму під орудою нового тренера, вже відчепив від цієї компанії Ляховича. Разом з Миколою сповнені бажання продовжувати битися й розширювати свій вплив Володимир Кличко, Чагаєв, Повєткін, Ібрагімов. Ще раз чи два спробують «труснути сивиною» Маскаєв і Віталій Кличко. Встояти проти слов’янської компанії єдиному темношкірому – Пітеру – буде ой як непросто. Бо кожен з «білої» когорти поспішить стати в чергу проти нігерійця (Маскаєв уже призначив йому побачення 8 березня), адже титулів на всіх «пострадян­ських» уже не вистачає.