Олександр Омельченко: Дострокові вибори — не найгірший варіант серед гірших

Олександр Омельченко вже два роки як не мер Києва, але зберіг у собі стару чиновницьку звичку бути обережним у висловлюваннях і делікатним у кроках. За президентства Кучми це дозволяло йому порозумітися і з гарантом, і з тодішньою опозицією. Нині Омельченко — народний депутат від «НУНС», обраний за списком Луценкової «Народної самооборони»; чільний союзник Луценка в «боротьбі за Київ». Очолює парламентський Комітет з питань місцевого самоврядування та державного будівництва. Каже, що комітет працює, хоча парламент простоює вже більше місяця.

На лацкані піджака Сан Санич носить не значок нардепа, а герб Києва. 69–річний політик, котрий більше звик бути господарем, підвищує голос, коли говорить про дії команди свого наступника Черновецького. І сам відкидає звинувачення, ніби за його, Омельченкового, мерства почалося розбазарювання землі й незаконне будівництво у столиці.

«А уявіть, якби депутати працювали, а народ — ні»

— Олександре Олександровичу, як ви гадаєте, чи довго триватиме нинішня парламентська криза? Коли коаліції та опозиції вдасться порозумітися?

— Нинішня криза — наслідок непорозуміння між фракціями і недомовленостей лідерів. А найгірше — це неповага до українця. Нас обрали для роботи, а народні депутати не працюють. Бачите, співвітчизники ж із нас приклад не беруть. Люди напувають коня, доять корову — вони працюють. Люди вибрали кращих представників суспільства. А кращі представники — не працюють. Слава Богу, люди не беруть негативний приклад із депутатів. Якби депутати трудилися, а народ, навпаки, байдикував, така ситуація не могла б довго продовжуватись. А так гальмування Верховної Ради може тривати дуже довго.

— Низи не можуть, верхи не хочуть?

— Я думаю, що верхи і не хочуть, і не можуть.

— Тобто ви вважаєте, що за ниніш­ньої ситуації більшості й меншості домовитися нереально?

— Домовитися реально. Неможливого практично нічого не буває. Але щоб домовитися, має бути чітка і ясна позиція Президента та його команди, керівників уряду, Голови парламенту, опозиції. А я не бачу з їхнього боку бажання домовитися. Всім сторонам треба чітко дотримуватися Конституції, законів, а також політичних угод, підписаних на рівні перших осіб. А що ми бачимо? Порушення, причому з усіх сторін.

— Але в цій кризі головним винуватцем, здається, є опозиція, котра блокує трибуну без серйозних пояснень.

— Щодо блокування та сутичок, — це в першу чергу порушення регламенту роботи Верховної Ради. Але як змусити Партію регіонів розблокувати трибуну? Шляхом компромісів і домовленостей. Щирих, а не таких, як зараз.

— Як вам ідея зібратися в іншому залі у будівлі Верховної Ради, щоб провести там парламентське засідання без «блокувальників»?

— В історії нашого парламенту вже був випадок, коли засідання перенесли з–під купола. Але, на мій погляд, це приклад капітуляції.

— Можливо, варто розблокувати трибуну силою?

— Такі способи блокування і розблокування призводять тільки до посилення конфлікту. Я не сприймаю порушення регламенту чи у великому, чи в малому масштабі.

«Якщо буде нова коаліція, вона матиме ту ж проблему — потужну опозицію»

— Як ви вважаєте, чи вплине на здатність політиків домовитися теза про 30 днів? Якщо Верховна Рада не збирається на пленарні засідання упродовж цього терміну, Президент може її розпустити.

— Юристи по–різному трактують цю норму Конституції. В залежності від табору, в якому вони перебувають. У таких обставинах Президент може розпустити Верховну Раду. Але не мусить. Ще є норма, яка передбачає, що парламент, обраний на дострокових виборах, не можна розпустити протягом року. Але, знову ж таки, ця стаття не скасовує дію статті про 30 днів. Тут є поле для полеміки.

— А дострокові вибори розв’язали б проблему, яка зараз склалася у Верховній Раді?

— Людям обридли ці конфлікти. Серед гірших варіантів нові парламентські вибори — не найгірший. Що зміниться після дострокових виборів? Це скажуть люди, своїм розумом і своїм бюлетенем. Щодо мене, то, гадаю, на виході буде кращий результат. У який бік — це інша справа.

— Що означає «у який бік»? По­силиться «помаранчева» більшість чи «блакитний» табір, з’явиться «широка коаліція»?

— Я не розумію такого поняття, як «помаранчевий» табір чи «блакитний». Я засуджую цей поділ. Як, маючи одну державу, один прапор, можна так ділити наше суспільство? Що ж до зміни формату коаліції, то в підмурівку такої ідеї — передусім кадрові питання: а хто отримає портфелі за такої більшості? Якщо це головна мета і ціль, то толку від цього не буде. По–друге, новій коаліції опиратиметься не менша опозиція, аніж зараз.

— То парламент у глухому куті?

— Чому ж? У даному випадку, маючи різні думки, різні погляди, треба домовитися не порушувати регламент і працювати кожному на своєму місці. По–перше, завершити формування керівництва парламенту і вибрати двох заступників із депутатів меншості. Це моя власна позиція, не фракції. Далі — завершити формування виконавчої влади, призначити голів комітетів... Деякі посади треба дати опозиції — тоді була б рівновага у стінах Верховної Ради.

— Парламент заблокований. А скажіть як голова Комітету з питань держбудівництва: комітети ВР хоч працюють?

— Наш комітет діє. У нас є представники різних фракцій. Ми обговорюємо всі питання, які виносяться на комітет. Ми передали у секретаріат Верховної Ради уже стільки законопроектів і поправок, що вистачить розглядати до літа. Але Рада поки що не працює, тому законопроекти не рухаються. Повний «тормоз». На повному ходу.

«За мого мерства були помилки, але, на жаль, без них не буває»

— Олександре Олександровичу, а чому коаліція бариться із організацією дострокових виборів мера Києва? Під час парламентської виборчої кампанії–2007 це було одне з ключових гасел вашого блоку «НУНС», а тепер про цю обіцянку ніби забули.

— У Києві, як і в будь–якій іншій громаді України, діють відповідні закони. Це закон про органи місцевого самоврядування, про державні міські адміністрації, а в столиці ще й діє закон про Київ. Які передумови, щоб оголосити вибори міського голови? Є механізм оголосити вибори через міську раду. Коли більше половини депутатів в сесійному залі висловлюють недовіру голові. Є механізм тимчасової слідчої комісії. Депутати Верховної Ради утворюють комісію для перевірки фактів про зловживання владою, порушення законів. Проект постанови ВР про створення комісії зареєстровано. Враховуючи, що парламент не працює, це питання все ще перебуває на стадії розгляду.

Але є й інший бік. Секретаріат Президента, Кабінет Міністрів, прокуратура, Рахункова палата, ГоловКРУ Мін­фіну, Міністерство внутрішніх справ — вони не тільки мають право, а й зобов’язані відреагувати на ситуацію, яка склалася в Києві. Маючи офіційні сигнали, повідомлення у ЗМІ, контрольні й керівні органи зобов’язані перевірити факти, чи вони відповідають дійсності.

І політики, і журналісти неодноразово звертали увагу на незаконне виділення у великих масштабах землі у заповідних зонах Києва — на Жуковому острові, Трухановому, у Феофанії, Кончі–Заспі. Повідомляли про порушення під час приватизації «Київ­газу», «Київ­водоканалу», «Київгазенерго», бан­ку «Хрещатик», київського іподрому та багатьох інших підприємств, які є власністю київської громади.

Друге питання — кадрова політика, масове звільнене неугодних керівників. Третє — грубе і постійне порушення регламенту в міській раді: під час обговорення озвучується не питання, а лише його реєстраційний номер, нема телетрансляцій, документи підписуються із запізненнями. І, мабуть, далеко не останнє: на якій підставі міський голова не веде сесію регулярно, а доручає це секретарю Київради? Хіба держслужбовцю дозволяється не ходити на роботу, передавати свої обов’язки іншим? На мою думку, ці приклади свідчать про недієздатність особи виконувати свої обов’язки. Тому найкращий вихід [для Леоніда Черновецького] — за власною заявою залишити посаду.

— Ви згадали про порушення, які допускає київська влада у виділенні земель. Але ж цей процес почався іще тоді, коли ви були мером. Наприклад, у тій же Феофанії. Або незаконне будівництво: той самий будинок на Грушевського 9–а, комплекс «Троїцький» перед Республіканським стадіоном. Ко­ман­да Черновецького каже, що вона працює чесно, на відміну від попереднього мера...

— По–перше, жодного квадратного метра при владі, яку я очолював десять років, не було виділено ні в Феофанії, ні в Кончі–Заспі, ні в Пущі–Водиці. Це плітки, якими прикривається чинна київська влада два роки. Ховаючись за плітками, ця влада розбазарила в Києві й землю, і нерухомість. Господь Бог боронив мене — навіть у голову Омельченку такі думки не приходили, не кажучи вже про те, щоб ішли такі дії і вчинки.

— Конкретний приклад: торгово–розважальний комплекс «Троїцький», який зноситимуть із величезними витратами для держбюд­жету. Зараз усі кажуть, що він почав зводитися із порушеннями, незаконно.

— Ділянка надана в користування, вона не продавалась і не викуповувалась як земля. По–друге, проект будівництва був затверджений не тільки містобудівною радою Києва, а й Держбудом України. Експертиза проекту виконана на державному рівні. Проект затверджували на наглядовій раді, яку очолювали міністри і віце–прем’єри. Минуло п’ять років, тепер зчинився галас. Я вважаю, що цей комплекс буде використаний як прикриття у випадку провалу підготовки до Євро–2012.

— А скандальний будинок на Грушев­ського, 9–а, який свого часу навіть збиралися зносити?

— Є фактор часу. Спливе час — розставить крапки над «і». По–перше, інвестор виграв усі суди аж до Верховного. По–друге, при нинішній владі за два роки було спроектовано будинок, який зведуть поруч із Грушевського, 9–а, у бік Петровської алеї і зеленої зони. Такий же об’єкт.

Далі. Мене критикували, коли почалося будівництво готелю біля фунікулера. А тепер біля фунікулера, тільки з іншого боку, почалося будівництво ще вищої споруди. Зате навпроти стоїть церква, яку ми збудували. Нагорі — відновлений Михайлівський собор. А скільки храмів побудував Черновецький?

Я визнаю, в мене помилки були, але, на жаль, без них не буває.