Сьогодні в мусульман завершується триденне свято жертвопринесення — Ід аль-Адха (Курбан-байрам), одне з двох найголовніших свят ісламу. Це свято всепрощення, благодійності й пошанування старших відзначається у пам'ять пророка Ібрахіма — першого проповідника єдинобожжя. І християнство, й іслам базуються на юдейському священному письмі, і частина вірувань для цих релігій є спільною. Отож у пророкові Ібрагімові впізнається біблійний Авраам, що на поклик Господа був готовий принести в жертву свого сина (у мусульман — первістка Ісмаїла). Господь, переконавшись у вірності Ібрагіма, послав з небес архангела Джебриїла (Гавриїла), щоб замінив сина баранцем. Ібрагім готувався до жертвопринесення у долині Арафат, неподалік Мекки, поблизу священного джерела Замзам. Після випробування він з Ісмаїлом збудував тут на подяку Всевишньому дім поклоніння Богові — Кяабу (на місці молитовні, поставленої тисячі років тому першопредком Адамом). У пам'ять про цю подію, що, за переказами, сталася понад 1600 років тому, в місяці зуль-хіджа вірні здійснюють хадж — паломництво до Мекки, що є духовним центром усіх мусульман планети.
На світанку в неділю до київського Ісламського культурного центру «Арраїд» на святкову молитву зійшлися близько тисячі чоловіків і жінок. За словами голови Асоціації громадських організацій «Арраїд» Ашура Фарука, святкова молитва 1 лютого відбулася в найбільших містах України, де мешкають мусульмани, — Одесі, Харкові, Донецьку, Сiмферополi. Після молитви приносять у жертву тварину, як правило, барана — на знак подяки Всевишньому. Колоти барана має знаюча людина, курбанджи. Перед закланням тварині зав'язують очі — щоб не налякати, повертають її головою в бік Мекки і читають молитви. «Я думаю, що в Києві жертвуватимуть близько 100 баранів, — каже Ашур Фарук. — Ми починаємо готуватися до цього дня за місяць. Купуємо тварин і залишаємо у селах, а потім привозимо до міста. Звичайно, це стає сезоном для продавців, і барани перед святом дорожчають, особливо у Криму».
За законами шаріату, м'ясо жертовної тварини призначається передусім для благодійництва, його ділять на три частини: для бідних і сиріт, для близьких і сусідів, для сім'ї. Вважається за краще віддати бідним усе. «У нас є списки убогих людей, яким ми роздаємо м'ясо, — розповідає пан Фарук. — Але якщо до нас приходять люди, яких немає у списку, — ми і їм даємо, незважаючи, мусульмани вони чи ні». У святкові дні роздають милостиню, миряться і просять один в одного прощення, відвідують родичів, ходять на могили предків.
От тільки з організованим паломництвом в українських мусульман цього року не склалося. Були часи, коли з України до Мекки організовано вирушали по 100—120 осіб. Утім упродовж останніх трьох років таких поїздок не влаштовують. З України поїхали всього 20 осіб, та й то — «своїм ходом», через Москву. «Тут державні зв'язки потрібні більше, ніж громадські, — переконаний Ашур Фарук. — Для всіх країн, де є мусульманські меншини, король Саудівської Аравії дарує кошти на здійснення хаджу. Це офіційні поїздки».
У Києві в громадському культурному центрі «Арраїд» відбувся концерт і прийняття, а посольства мусульманських країн влаштували дні поздоровлень для гостей ісламської діаспори. «Слава Богу, нам створені всі умови, щоб відзначати це свято в Україні, де живе до 2 млн. мусульман, — каже муфтій Ради мусульманських організацій Києва Сулейман Мухамедзяннов.