Не дай собі оглухнути

Чому болить вухо? Чому воно ниє, свербить, чому в ньому стріляє або гуде? Чому не можна длубатися у вусі сірником? І що робити, коли у вухо залетіла муха? Що треба робити, аби вухо було здоровим, а слух — відмінним? Відповіді на ці та інші запитання «УМ» шукала в розмові з Віктором Хоміком, завідувачем ЛОР–відділення Черкаської обласної лікарні, головним позаштатним отоларингологом Головного управління охорони здоров’я та медицини катастроф Черкаської облдержадміністрації.

При отиті й рота важко відкрити

— Вікторе Дмитровичу, з якими хворобами вуха до вас найчастіше звертаються пацієнти?

— З отитами. Взагалі практично кожна людина хоч раз у житті перехворіла на отит — запалення вуха. Ми розрізняємо зовнішнє вухо, середнє і внутрішнє. Зовнішнє — це вушна раковина і слуховий прохід до барабанної перетинки. Середнє — це барабанна перетинка, три слухові кісточки, слухова труба. Все, що далі, тобто завиток і лабіринт — це внутрішнє вухо. Відповідно до цього й розрізняють зовнішній отит (запалення зовнішнього слухового проходу) і запалення середнього вуха (середній отит, який буває гострим і хронічним). А запалення лабіринту називається лабіринтитом.

— При отиті вухо дуже болить? Які симптоми цієї хвороби?

— Болить так сильно, що й рота важко відкривати. Гострий середній отит супроводжується неймовірно сильними болями у вусі. У хворого підвищується температура, порушується загальний стан: людина відчуває слабкість, її мучить нудота, блювота, трапляється навіть запаморочення. Буває, що й слух знижується. Нині зі Звенигородки привезли до нас 20–річну дівчину, з дитячого віку в неї отит лівого вуха, тепер уже праве захворіло. Вона повністю глуха, треба оперувати.

Золотуха — на все життя

— Цікаво, чи це захворювання однаково протікає у дорослих і в дітей і чи існують певні відмінності?

— Різниця відчутна. У малюків гос­трий середній отит розвивається швидко — протягом кількох годин. Це обумовлено будовою дитячого вуха, в якому слухова труба широка і коротка. Отож інфекція, приміром, нежить, через цю трубу проникає у вухо. Такий шлях зараження швидко призводить до отиту.

— А як часто люди, які страждають від болю у вусі, займаються самолікуванням?

— Таке буває нерідко. Замість поліклініки людина прямує в аптеку і купує там краплі. Але я хочу застерегти хворих: не треба нічого капати у вухо. Приміром, те ж камфорне масло, прополіс. Бо масляні розчини не дуже підходять для лікування запалень. І якщо в перші дні неправильно лікувати цю хворобу, то згодом може з’явитися гноєтеча з вуха. Потім гній переходить через барабанну перетинку, і біль у вусі зникає. Людина думає, що хвороба минула. Але заспокоюватися не варто. Самолікування тут не допоможе, і не сподівайтеся. Лікування отиту раджу довіряти тільки фахівцю, бо вухо — це голова, мозок... Восковими лійками, які продаються в аптеках, раджу не лікуватися. Хворі вставляють ті лійочки у вухо і підпалюють, сподіваючись, що віск витягне хворобу, але це до добра не доводить. Часто віск розплавляється і затікає на барабанну перетинку, заповнює у вусі всі «кишені».

— Виходить, після такої «терапії» до ЛОРа вже доведеться бігти.

— І терміново. Скажу вам зі свого досвіду, що витягти той віск навіть лікарю буває важко. Таких випадків у нашій практиці багато. Тому повторюю: при гострих середніх отитах консультація лікаря обов’язково необхідна. Бо можуть бути ускладнення.

— Які?

— Зниження слуху, аж до повної глухоти. У дитячому віці після отиту можуть виникнути внутрішньочерепні ускладнення, зокрема, абсцес мозку, а також менінгіт, менінгоенцефаліт. А ці хвороби можуть призвести не тільки до інвалідності, а й до смерті. Може виникнути хронічний середній отит, коли гній з вуха йде постійно. Пам’ятаю, привезли в наше відділення жіночку з села. Вона й пояснює, що ще в дитинстві в неї була «золотуха», і багато років періодично тече гній з вуха. А звернулася до лікаря тільки тепер...

У групі ризику — будівельники та водії

— Які методи лікування, якщо з вуха вже гній тече?

— Операція, тобто санація гнійного вогнища. Такі втручання технічно складні для лікаря, оскільки вухо — це маленька ділянка. До того ж поряд — життєво важливі органи, такі як лицевий нерв та мозок. Операція триває від однієї до чотирьох годин. Сьогодні нам у цьому допомагає сучасний операційний мікроскоп. Торік в Черкаську обласну лікарню його придбали коштом обласного бюджету.

— Вікторе Дмитровичу, що спричиняє виникнення отитів?

— Переохолодження, слабкість організму, недостатньо збалансоване харчування, шкідливі умови праці. Наприклад, часто від отиту страждають будівельники, які працюють на протягах, або водії, які люблять відкривати вікно у кабіні.

— Чи може отит виникнути від вірусів?

— Так. Зовнішній отит може спричинятися вірусом грипу або герпесу. При огляді хворого лікар помічає, чи є інфекція вірусною, чи бактеріальною. При зовнішньому отиті, як правило, ми застосовуємо місцеве лікування — краплі, мазі, креми, фізпроцедури. При усіх отитах дітям раджу обов’язково закапувати у ніс судинно–звужуючі краплі, але в жодному разі не можна прогрівати, бо це може привести до нагноєння.

Зуб за вухо відповідає

—  Про отити ми поговорили. Але ж вухо може боліти не тільки від запалення?

— Так, біль може виникнути від такої хвороби, як оталгія. В таких випадках хворий скаржиться на болі у вусі, але під час обстеження анатомічна структура вуха виявляється не зміненою. В таких випадках починаємо шукати причину і з’ясовуємо, що біль іде від шийного відділу хребта, пазух носа або зубів. Отож, щоб вилікувати хворого, доводиться підключати невропатолога, стоматолога.

— Як часто люди страждають від травм вуха?

— Травматичні пошкодження вуха є досить розповсюдженими. Наприклад, розрив барабанної перетинки, товщина якої становить лише 0,1 міліметра. Нерідко привозять газоелектрозварювальників, яким залетіла у вухо окалина. Часто діти травмують вухо під час гри у м’яч. Взагалі достатньо навіть легенького удару долонею по вуху, аби перетинка розірвалася. Влітку до нас привезли хлопчика з такою травмою. Підліток купався у ставку, один із товаришів випадково стукнув його ногою у вухо. Лікували три місяці. Не повірите, але барабанна перетинка може розірватися навіть від поцілунку у вухо. До нас із такою бідою часто потрапляють молоді мами, яких їхні маленькі діти поцілували у вухо.

— Ті мами правду казали? Може, то трапилося від кулака?

— Ми завжди попереджуємо хворих, щоб говорили тільки правду. Оскільки від цього залежить ефективність лікування.

— І довго лікуються наслідки таких «ударних» поцілунків у вухо?

— По–різному буває. Часто, щоб відновити цілісність барабанної перетинки, потрібне оперативне втручання.

Петарда до ЛОРа доведе

— А любителі піротехніки до вас у відділення потрапляють?

— Це в нашій практиці зустрічається часто. Років десять тому з баротравмами вух у відділення доставляли, як правило, військових після стрільби. А тепер везуть дітей: піротехніка влаштувала на наших вулицях справжню війну. І від неї найбільше страждають підлітки. Цього Нового року ми рятували 14–річного школяра. У нього петарда розірвалася на рівні очей і вибила око, посікла обличчя, до всього, лопнули ще й барабанні перетинки. Дитина залишилася інвалідом, одне вухо зовсім не чує, а інше — тільки на 20 відсотків...

— Мабуть, випадки відмороження вуха, зважаючи на теплі зими, трапляються зрідка?

— Аби ж то так. Саме відмороження вушних раковин є досить розповсюдженим захворюванням. Для цього великого морозу не треба, достатньо тільки ходити без шапки або сидіти на протягах. До складу вушної раковини входить хрящ, вразливий до інфекцій, отож все це може призводити до обмороження і появи косметичних дефектів.

— Вікторе Дмитровичу, наші люди часто люблять чистити вуха. Ви, як лікар, що на таке скажете?

— Більше 20 років працюю ЛОР–лікарем і весь цей час розповідаю людям, що вуха не треба чистити. Ні пальцем, ні шпилькою, ні сірником із намотаною на нього ватою. Ні собі, ні своїм дітям. У вусі є певні повороти, кишені, звуження, про які людина не знає. Навіть нам, фахівцям, складно оглянути весь слуховий прохід.

— Тобто людина самотужки вухо не почистить, а тільки травмує?

— Точно. Як би акуратно людина не намагалася його чистити, вона обов’язково травмує шкіру зовнішнього слухового проходу. У ці мікротравми потрапляє інфекція, як правило, грибкова флора. Вона й викликає запалення шкіри слухового проходу. Від цього у вусі може з’явитися не тільки «довгограюча» сверблячка, а навіть фурункули. І болі при фурункулах не менші, ніж ниркові. Це дійсно страшно. Тому всі повинні зрозуміти: вухо чистити не можна.

— Зовсім? А як же правила гігієни?

— Максимум, що треба робити, це помити вухо під час ранкового туалету. Зрозумійте, та частина сірки, яку видаляє людина, потрібна організмові. Сірка зберігає і слуховий перехід, і барабанну перетинку від зовнішніх факторів. Коли людина починає чистити вухо, вона забирає цей захисний шар сірки. У відповідь на таке подразнення шкіра продовжує виділяти сірку ще в більшому об’ємі: раз ми забрали, то організм намагається це відновити. Природа дуже мудра: якщо відбувається утворення надлишку сірки, то під час руху у скроневому суглобі сірка виштовхується з організму. Тому виколупувати сірку з допомогою гвіздка або олівця не потрібно. У моїй практиці були пацієнти, які чистили вухо олівцем, туди випав графіт, а ми витягували чужорідний предмет.

— То що порадите робити, аби вуха не боліли?

— Поради тут прості. Одягатися відповідно до погоди, не переохолоджуватися, частіше бувати на свіжому повітрі. Не ходити під дощем і, звісно, не чистити вуха.

І ТАКЕ БУВАЄ...

Якось до відділення привезли жінку з ознаками менінгіту — нудотою і блювотою. Коли почали з’ясовувати причини такого стану, жінка розповіла, що два тижні тому вона пасла череду на леваді, аж раптом у вухо залетіла муха. Пацієнтка не звернула на це особливої уваги. А через два тижні потрапила до лікарні у важкому стані. Віктор Хомік згадує, що лікарі знайшли у вусі жінки 12 живих личинок мухи, кожна завдовжки один сантиметр. Витягти личинок було неможливо, бо вони глибше залазили у вухо. Довелося оперувати. Фахівці працювали дві години, щоб урятувати людину від такого лиха.