Ще раз про наш (не наш) інформпростір

В «Україні молодій» фахівці телерадіогалузі, експерти, читачі неодноразово порушували теми стосовно нашого телерадіомовного простору. Майже всі автори єдині в думці, що вітчизняний телерадіоефір окупований чужорідними фільмами та програмами, які в більшості нічого не мають спільного з такими поняттями як мораль, просвітництво, патріотизм.

Значний резонанс свого часу викликала опублікована в нашій газеті стаття Миколи Гриценка — начальника відділу зв’язків із засобами масової інформації та громадськістю Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення під застережливою назвою «Телерадіотитанік» ( «УМ», 12. 10. 06 р.).

Відтоді дискусія стосовно реалій сучасного телерадіопростору не припиняється. Редакція отримує чимало листів від читачів, телеглядачів, які обурюються засиллям у ефірі реклами алкоголю, цигарок, фільмів з елементами насилля, порнографії.

Відкрите звернення до Президента України відомих діячів мистецтва, журналістів, яке ми отримали на свою адресу, засвідчує, що в цьому питанні майже нічого не змінилося.

Президентові України В. А. Ющенку

Шановний Вікторе Андрійовичу!

Звертаємось до Вас як до гаранта Конституції і до людини, що своїми практичними кроками робить дуже багато для ствердження ідеї Українського державотворення та розбудови демократичного суспільства.

Тим часом уже не один рік люди, не байдужі до проблем майбутнього нації і держави, б’ють на сполох, звертаючи увагу на ситуацію у вітчизняному телерадіомовному просторі. Телеканали та радіостанції, користуючись безцінним надбанням — державним ефірним ресурсом, здебільшого дбають не про духовне збагачення та моральне очищення суспільства, а більше спрямовують свою діяльність на заробляння грошей будь–якою ціною. Ефір заповнений низькопробними зарубіжними фільмами зі сценами жахів, насилля, порнографії! Натомість кількість вітчизняних просвітницьких, дитячих, молодіжних програм, які б плекали здоровий моральний дух нації, катастрофічно зменшується.

З тривожними застереженнями щодо моральної шкоди, яку завдає українському суспільству переважна більшість доморощених телерадіоорганізацій, неодноразово виступали відомі політики, журналісти, майстри мистецтв, педагоги, лікарі.

22 січня 2008 року із відкритим листом до Ради національної безпеки та оборони, спрямованим на захист національних інтересів у телерадіосфері, виступив Микола Гриценко — письменник, громадський діяч, начальник відділу зв’язків із засобами масової інформації та громадськістю Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Цей відкритий лист, як і попередні публікації М. Гриценка на теми захисту національного телерадіомовного простору, викликали значну підтримку в суспільстві. Так, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі та учасники обласних громадських слухань на тему «Проблеми моралі та духовності молодого покоління: вплив інформаційного простору на формування особистості» звернулися до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України з вимогами та пропозиціями терміново вжити на законодавчому рівні заходи, спрямовані на підвищення рівня моральності та духовності молодого покоління та на боротьбу з негативним впливом інформаційного простору на формування особистості. Зокрема, учасники громадських слухань закликали терміново зобов’язати Національну раду з питань телебачення і радіомовлення разом із іншими наглядовими органами розробити та запровадити нову систему критеріїв для оцінки телевізійної та кінематографічної продукції, яка пропонується для широкого показу на загальнодоступних (зокрема й кабельних) телеканалах. Це ще раз підтверджує актуальність проблем, порушених Миколою Гриценком у відкритому листі до РНБОУ, якого він оприлюднив у День соборності, 22 січня.

На жаль, керівництво Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення по–своєму, в дусі тоталітарних часів, відреагувало на мужній крок свого колеги. Замість того, щоб долучитись до обговорення порушених назрілих проблем телерадіосфери, над М. Гриценком здійснюється цинічна роз­права. Нехтуючи статтями Конституції та трудового законодавства, його відсторонено від виконання службових обов’язків та за надуманими причинами упродовж менше місяця (заднім числом) оголошено дві догани. Це людині, яка понад 13 років працює в Національній раді (майже з початку її створення), не маючи жодного дисциплінарного стягнення! Якщо сюди додати фактично інсценований «осуд дій Миколи Гриценка колективом Нацради» (цей прийом широко використовувався тоталітарним режимом) — маємо повну картину розправи над сміливою, чесною людиною, що не побоялась висловити свою позицію, відстоюючи державні інтереси.

Розуміємо, крок Миколи Гриценка не ординарний. Але, на нашу думку, це вчинок справжнього патріота своєї держави, який сміливо виступив на захист національних інтересів у сфері вітчизняного телебачення і радіомовлення. Люди, які чинять розправу, розраховують тим самим залякати інших, забуваючи про те, що ми живемо в демократичній державі в самому центрі Європи. Сподіваємось на Вашу, Вікторе Андрійовичу, підтримку національного телерадіопростору та відвертої позиції людини, що виступила на його захист.

Борис Олійник — Герой України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка; Анатолій Мокренко — народний артист України й СРСР, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка;

Іван Драч — голова Конгресу української інтелігенції, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка;

Анатолій Паламаренко — народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка та Міжнародної премії ім. Г. Сковороди;

Марія Матіос — письменниця, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка;

Михайло Шевченко — заслужений діяч мистецтв, голова журі Міжнародної премії ім. Г. Сковороди;

Михайло Сидоржевський — редактор газети «Нація і держава»;

Петро Осадчук — письменник, народний депутат України двох скликань ( 1990—98 рр.);

Сергій Гальченко — письменник, лауреат Міжнародної премії ім.Григорія Сковороди;

Михайло Прудник — редактор журналу «Перець», лауреат літературної премії ім. Остапа Вишні.