Коли Віктор Балога оголосив про вихід із партії «Народний союз «Наша Україна», було очевидно, що він потягне за собою ще певну групу людей. Позавчора ця група (а може, перша з груп?) «засвітилася». Про вихід із партії заявили заступник глави секретаріату Президента Роман Безсмертний — перший будівничий «НУНС», а також п’ятеро народних депутатів: вірні «балогівці» Іван Кріль і Василь Петьовка, голова контрольно–ревізійної комісії НСНУ Михайло Полянчич, Оксана Білозір і Віктор Тополов.
Вони пояснили свій вихід тим, що «дехто з керівництва партії вже грає за власною партитурою, виходячи з особистих інтересів». Сама ж «Наша Україна» стала «зручним майданчиком, красивою ширмою для втілення нав’язуваних ззовні ідей». А ще «утворилася велика дистанція між партійними лідерами та рядовими партійцями». «Ми втратили переконаність, що на ключових позиціях у керівництві партії зараз перебувають люди, віддані Президенту, — відзначають вони у заяві. — Нам нічого робити в компанії тих, хто змінив орієнтацію».
Вихід семи «нашоукраїнців» із партії (включно з Балогою) б’є не тільки по партії, а й по коаліції загалом. Він сприймається як перша ланка ланцюга у справі переформатовування більшості. Проте автори демаршу запевняють, що не залишать ані фракцію, ані «помаранчеву» коаліцію.
ОЦІНКИ
«Відступників виявилося менш як десять»
На запитання «УМ» відповів Руслан Князевич — народний депутат «НУНС», член партії «Наша Україна»
— Як ви відреагували на заяву шістьох «нашоукраїнців» про вихід із партії? Чи була вона несподіванкою?
— Я відреагував на неї досить спокійно, підготовлено. Це не було якоюсь новелою для нас. Ми знали, що після того, як із партії вийшов глава секретаріату Президента, мусить бути якийсь крок із боку його прибічників. Але, відверто кажучи, ми думали, що буде значно більше людей, а їх виявилося менше. Це люди, які, пам’ятаєте, «тероризували» свого часу «демократичну» коаліцію при її створенні, які не дали можливість В’ячеславу Кириленку стати Головою Верховної Ради. Це ті люди, які останнім часом голосували усупереч рішенням фракції.
Що стосується тих претензій, які вони висувають... Мене дивує, коли вони називають себе людьми Президента, а самі виходять із партії Президента. Також мені здається дивним дорікати партійному керівництву, що воно відірвалося від низових структур, коли вони всі входять до керівництва. Наприклад, пан Кріль — заступник голови партії, який якраз опікується питанням низових організацій, упродовж останніх восьми місяців жодного разу не з’явився в партійному офісі. Пан Полянчич, який є головою центрально–ревізійної комісії, до повноважень котрої якраз входить контролювати ті речі, про які він сказав у заяві, — за півроку не зібрав комісію жодного разу. Пан Тополов, який є членом президії, за останні півроку жодного разу туди не прийшов.
Проблема в іншому. «Наша Україна» давно готувалася як своєрідний трофей Партії регіонів, аби створити з нею «широку» коаліцію. Але не сталося так, як гадалося. Тому в декого виникає бажання затаврувати таку політичну силу. Але нічого не станеться, бо ми виконали перед виборцями свої зобов’язання. Ми точно матимемо підтримку. Натомість тим політичним силам, які тільки створюються, іще треба завоювати цю підтримку.
— А ви певні, що «Наша Україна» — все ще президентська партія? Якщо з партії вийшли глава секретаріату, його заступник, то, може, від НСНУ відвернеться і сам Президент?
— Президент у партії як її фундатор із першого дня. А разом із ним у партії були всі три глави секретаріату — і Зінченко, і Рибачук, і Балога. Всі вони вийшли з партії, а Президент лишився.
— Що криється за заявою цих «нашоукраїнців»? Яка справжня причина виходу з партії?
— Справжня причина — це спроба повернутися у владу вже з Партією регіонів. Зрозуміло, що ніякої нової коаліції ніхто не створить. Але треба мати таку кількість голосів, яка буде критичною для того, щоб коаліція не спромоглася на прийняття певних законів. Я думаю, це хибний шлях. Крім того, люди, які зараз вийшли із партії, не задекларували свого виходу із коаліції.
— А якщо задекларують?
— Тоді це буде морально–публічний акт, але не правовий. Законодавством не передбачено вихід депутата із коаліції. Це одноразовий правовий акт, для прикладу, як присяга. Ти скріплюєш її своїм підписом і не маєш права його відкликати. Тому можна говорити хіба що про те, що вони не голосуватимуть, або голосуватимуть, але не так, як вирішила коаліція. Але це не призведе до розвалу коаліції. Вона розпадається тоді, коли з неї виходить фракція, а не депутат. Тобто для того, щоб коаліція припинила своє існування, треба більше половини голосів фракції.
— Чи правда, що у фракції «НУНС» іще є десять чоловік, які можуть скласти партквитки?
— Неправда. Вони думали, що їх є чоловік десять — разом, включно з тими, хто вже вийшов. Але решта відмовилися підтримати такий акт.
«Мої особисті відносини з партією не мають жодного відношення до парламенту, до коаліції і до фракції, у якій я працюю», — пояснила Оксана Білозір у інтерв’ю «5–му каналу».
Додамо, що, за Конституцією, народний депутат, який вийде із фракції, втрачає мандат. Поодинці входити й виходити з коаліції теж не можна. Хто забув — саме ці причини були підставою для першого указу про розпуск ВР, який Президент України видав на початку квітня минулого року. З іншого боку, є приклад Івана Плюща, який залишається у фракції, але голосує не завжди так, як «помаранчеві».
Отож коаліція наразі живе. От лише проблема — навряд чи вона буде монолітною. «Нашоукраїнець» Роман Зварич закликав тих своїх колег, які вийшли із партії, скласти повноваження нардепів. «Це була б послідовна позиція», — відзначив він. За такого сценарію на їхнє місце прийшли б інші депутати, можливо, більш прихильні до коаліції. Але й це навряд. Адже ця гра йде не задля того, щоб здатися...