Василь Шкляр одним лише своїм романом «Ключ», який нині претендує на найвищу літературну відзнаку — премію імені Тараса Шевченка — поклав край виснажливим дискусіям про непримиренність «масової» та «елітної» прози. Цей твір аж ніяк не можна назвати жанровим. Його автор не дослухався до ринкових рецептів успіху, натомість сім перевидань «Ключа» у різних видавництвах — найкраще свідчення його популярності. І якщо дев’ять років тому багатьом критикам здавалося, що це випадковість, то сьогодні «рецепт Шкляра» перетворився на тенденцію. Втім винахід Василя нагадує міф про філософський камінь — він існує, але механічно відтворити його неможливо. Адже доля ставиться прихильно лише до тих, хто вміє читати її знаки та підказки.