Цього дня, за Святим Писанням, сліпий старець Симеон стрів у храмі Спасителя. На 40–й день після народження Марія з Йосифом принесли дитятко до Єрусалимського храму. За Мойсеєвим законом, первістка годилося посвятити Богові. У храмі саме був 360–літній Симеон, якому Дух Святий обіцяв не мати смерті, доки не побачить Христа. Старець узяв Немовля на руки і, прозрівши, мовив: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму з миром: бо виділи очі мої спасення Твоє, яке Ти уготовив перед лицем усіх людей...» Богослови звертають особливу увагу на те, що Владика відпускає Симеона у мирі. Християни переконані, що людина не в змозі досягти миру, спокою в житті, поки не зустріне Христа. Тобто душевний спокій і світла радість не дається з маєтками, купюрами, смачною їжею, посадами, владою і славою. Джерелом миру є Христос — дорога до Бога–любові.
«Творець неба й землі сьогодні носиться на руках старцем Симеоном», — співають цього дня у церкві. Це зворушлива мить зустрічі людини з Богом, яка свідчить про звільнення й добрі зміни в житті, але й про біль і темряву. Це також знак «стрітення» Старого Заповіту з Новим, бо Христос прийшов не заперечити, а оновити і сповнити Закон. Бог став доступний людям в особі Христа, який став Божим храмом серед людей.
Відзначення Стрітення започаткували в Єрусалимі в другій половині IV ст. За свідченнями сучасників, правилося тоді «з найбільшою урочистістю, наче на Пасху». На іконі Стрітення зображують Дитятко Ісуса, Богородицю, праведника Симеона, пророчицю Анну і святого Йосифа. Ісуса малюють у білих шатах, як у мить Його Преображення на горі Фавор, бо Він привносить Духа у все, що досі було лише земним.