Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Позавчора в одному з найпрестижніших (і найдорожчих) готелів німецької столиці Hotel Adion Kempinski Berlin на Унтер ден Лінден, біля Бранденбурзьких воріт, відбулося прийняття з нагоди дебюту нещодавно створеної Української кінофундації. Того ж дня голова наглядової ради Фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко зустрілася з директором Берлінського кінофестивалю Дітером Коссліком і мала з ним розмову щодо перспектив співробітництва з авторитетним світовим кінофорумом. А в четвер журнал Variety (чи не найвпливовіший часопис загалом) вийшов з невеликою статтею, головною темою якого було рішення українського уряду твердо дотримуватися законодавства щодо української мови при дублюванні та субтитруванні іноземних стрічок. Пояснення журналові давав міністр культури і туризму України Василь Вовкун, який теж був на прийнятті у «Кемпінському».
Опісля мінімально стислої офіційної частини були співи й музики (топ–персонаж — Олег Скрипка). А першу леді нашої держави атакували люди кінематографа. Було їх багато.... З–поміж них виділявся класик польського кіно Анджей Вайда (його фільм «Катинь» покажуть у п’ятницю). Діловий характер зустрічі підкреслювався присутністю продюсерів, архівістів (серед яких і Владімір Опела, віце–президент ФІАФ), колишнього директора Берлінале Моріца де Хаделна, журналістів багатьох країн... Втім десь за години півтори під запальні пісні Олега Скрипки публіка молодшого віку пустилася у танок. «Ну, — сказала мені одна з колишніх киянок, нині мешканка Берліна, — завтра німецькі газети напишуть про це, як про дивовижу.... У них таке не прийнято».
До речі, Української кінофундація, чий стенд уперше представлено на Берлінале, вигадала «Щасливий час»... З 5–ї до 6–ї вечора тут гостинно зустрічають гостей. Звісно, наливають оковитої — по–німецькому ощадливо, щоби не розбалувалася публіка. Втім дії алкогольних випарувань тут не помітно. Як і сигаретних, до речі, — у Німеччині повели нещадно боротьбу з курінням. А от на фестивальних екранах палять нещадно. І п’ють, і травичку піднюхують. Так то ж кіно.
А ще вчора, в середу, показали фільм режисерки Мадонни, де у головній ролі — хлопець із Нью–Йорківщини, а водночас з України, Євген Гудзь. Ну, таки й справді українці нині у моді. Квитки на кілька сеансів було розкуплено чи не першими, журналістів суворо попередили — і не сподівайтесь, тільки на прес–показі. А саму діву, режисерку тіпа, побачите на прес–конференції. Одначе ж про те — окремо і ексклюзивно.
У великій конкурсній програмі (хоча й поза конкурсом) показали американський фільм «Світлячки в саду / Fireflies in the Garden» Деніса Лі. З Джулією Робертс (її тут дуже чекали, одначе не з’явилась), Віллемом Дефо (він приїжджав, порадував публіку) і Емілі Уотсон. Знаєте, мені сподобалось. Майже класична, сказати б чеховського штибу, драматургія. Це коли не все у словесну шкаралупу загорнено, коли невидимий світ душі випроявлюється потроху. І водночас є план історії, є простір великого життя. Його відтворено вже на титрах, коли бачимо згори чітко розграфлену землю, з будинками–котеджами. У кожному — свій світ.
У чомусь чеховська й американська сім’я (до речі, американці обожнюють російського класика, а з ним і його племінника, знаменитого актора Міхаїла Чехова, який багато що визначив у оснащенні сучасного заокеанського акторства). Батько — професор (В. Дефо), його дружина — із того ж ученого світу (Д. Робертс)... Вона гине на самому початку стрічки, саме тоді, коли приїздить Майкл, син (Райан Рейнолдс), відомий романіст. А далі багато про що при загалом мінімальних виражальних засобах. Зокрема, — про травми дитинства. Батько був надто агресивним, часом навіть жорстоким щодо свого сина. Не всі подряпини, а чи й рани загоїлися.
Крім того, артикулюється і проста, одначе мудра думка: так, сім’я породжує чимало конфліктів і травматичних ситуацій. Проте сім’я і лікує, в її лоні людина може повернути собі втрачені душевні сили... Джулія Робертс у невеликій за обсягом ролі матері несе в собі от сі поклади душевного здоров’я, які дозволяють утримувати всіх на плаву. Жодних ознак зірковості — стримано, шляхетно, без стягування ковдри з партнерів...
Натомість Пенелопа Крус — не у фільмі, щоправда, а на прес–конференції та червоній килимовій доріжці побіля Berlinale Palast — виглядала такою собі королевою. У фільмі ж «Елегія / Elegy» іспанки Ізабель Койшет (фільм одначе американський) Пенелопа — сама скромність. Бо грає студентку Консуелу, яка спершу старанно відвідує лекції знаного професора на ймення Девід. У ролі останнього Бен Кінгслі — як завжди при своїй магнетичній аурі. Віриш: такий енергетичний стариган може подобатися і наймолодшим жінкам. До того ж режисерка уже на початку дозволяє глядачам переконатися — професор у ліжку ще ого–го. Хоча у нього й з інтелектом порядок, і з авторитетністю — раз по раз бачимо його виступи на радіо і телебаченні. А ще — теніс та інтелектуально–душевні розмови зі старим другом.
Роман із Пенелопою... пардон, Консуелою, починається по–сучасному стрімко. А потім... Втім картина напевно що буде у нашому прокаті, тож не буду переповідати фабульний ряд. Скажу тільки, що іспанка, мабуть, не витримала натиску продюсерів і в фіналі вийшла на якісь дивні рішення — мелодраматично невмотивовані. Хоча більша частина стрічки розвивається у дусі такого собі інтелектуального роману для публіки, чий рівень куди вищий од звично проектованого, масового і не надто вибагливого. От вам і проблемка — режисер європейського вишколу в Америці втрапляє в мережу дещо інших цінностей. Ні, там теж чимало такого, що викохано, виколисано у старій матінці–Європі, одначе ж траєкторію руху фільмового продукту викреслюють, не завжди беручи до уваги відмінності між фільмом і яким–небудь шматком мила.
А от конкурсний фільм «Горобець» гонконгівського режисера Джонні То порадував своєю стильовою вишуканістю, проробкою мотивів та прийомів, знаних, скажімо, за голлівудськими мюзиклами. Світ кишенькових злодіїв розіграно з елегантністю бродвейських постановок і водночас із збереженням неповторної гонконгівсько–китайської специфіки. От вам приклад дифузії, взаємопроникнення цінностей — і на здоров’я.
У ранковій понеділковій програмі сталося щось незвичайне — якимось чином загубилася копія конкурсного бразильського фільму «Елітний підрозділ» Хосе Паділги з англомовними субтитрами. Дивина почасти і приємна — бо ж і тут люди, і вони часом помиляються. А фільм видався надміру довгим і надміру зосередженим на технології роботи тамтешнього спецназу. Ефектні зйомки, сучасний ритмічний монтаж ніяк не рятують. А мало не постійний закадровий коментар узагалі надає картині подібності з чимось науково–популярним. А ще — з телесеріальним продуктом, до якого публіка звикла й відтак їй сигналізують звичними знаками і символами.
Екран Берлінського фестивалю свідчить про те, як непросто дається кінематографістам конкуренція з Голлівудом, із телебаченням. Доводиться враховувати досвід, їхню мову спілкування — інакше не пробитися навіть до свого національного глядача. Одначе іншого не дано — бегемота з болота без тяжкої праці не витягнеш.
У вівторок Катерина Ющенко зустрічалася з директором Каннського кіноринку Міріам Араб та художнім директором Каннського кінофестивалю Тьєрі Фремо. За інформацією УНІАН, основною темою зустрічі стало обговорення цьогорічної участі України у Каннському кінофестивалі та кіноринку, яку дочірня структура міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Українська кінофундація заанонсувала ще наприкінці 2007–го. У зустрічі брали участь міністр культури та туризму України Василь Вовкун, директор Української кінофундації Андрій Халпахчі, представники Фонду «Україна 3000›.
На фестивалі в Канні Україна цього року матиме свій павільйон, і учасники зустрічі обговорювали план заходів, спрямованих на його популяризацію. Окрім того, сторони обговорили можливість включення до офіційної програми Каннського фестивалю ретроспективного показу української класики, передає УНІАН.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>