І другі стануть першими...

На грандів — без центрових

У рамках двох «фіналів чотирьох» Кубка України на паркет першими вийшли чемпіон серед чоловіків — «Азовмаш» — і команда–відкриття нинішнього сезону, львівська «Політехніка». Для маріупольців цей матч став дебютним під орудою призначеного лише за два дні до цього головним тренером Мехмета Бечировича. Словенець отримав фору просто з порогу. Адже наставника львів’ян Валентина Вороніна спіткали проблеми зі складом: через травми не могли зіграти Олексій Лобанов і основний центровий Володимир Гуртовий. Крім того, Євген Анненков грав зі зламаним носом.

Попри перевагу азовців і в зрості, і в класі, львів’яни чинили гідний опір і навіть вели перед 23:17. Та потім у їхній грі стався провал — 0:14 (!) — і, здавалося, долю матчу вирішено. Але швидко отримав четвертий фол Ліщук, без нього «Азовмаш» послабшав, і «біло–зелені» зусиллями Зубрицького, Голубєва, Улянка й Кузьміна спромоглися піти на велику перерву за нічийного рахунку 40:40.

У другому таймі «розкидався» грек Ліаделіс, вдало завершували проходи під кошик повз повільного центрового Булаїча в’юнкі американці Б’юфорд і Едні — й «Азовмаш» відірвався на дев’ять очок (65:56). «Політехніки» билися до останнього й скоротили розрив до п’яти пунктів. Але не змогли завершити влучно кілька атак поспіль і в підсумку таки програли іменитому супернику — «мінус 10».

Валентина Вороніна засмутив не стільки програш («Якби ми «влетіли» в 30 очок, я б не так переживав»), як те, що його хлопці помилялися у вирішальні хвилини. Форвард Ярослав Зубрицький вважає, що шанси на перемогу у Львова були (тим більше, «політехніки» в цьому сезоні вже перемагали «Азовмаш»), але не вистачило рівня запасних, які без розкачки могли б гідно ввійти в гру.

«Не вистачає мені війська, розумієш?»

Про ту ж проблему розповідав кореспондентові «УМ» перед матчем із киянами й наставник «Сумихімпрому» Рімантас Ендріяйтіс. «Не вистачає мені війська, розумієш?», — скаржився литовський фахівець. Справді, й так невеликий загін сумчан зазнав двох помітних втрат в особах Андрія Малиша й білоруського центрового Олега Коженця. Та хитрий лис Ендріяйтіс зумів знайти зброю проти столичного легіону. Як завжди, за всіх старалися в атаці брати Ігор і Ростислав Кривичі, їм допомагав важкий форвард Браніслав Томич і російський новачок Сергій Красавцев. Але центровий, який перебуває в клубі на перегляді, більше запам’ятався зовнішністю — розкішним «хвостом», бо під щитами забагато хибив. У «вовків» в ударі був американський розігруючий Пух Джетер, а от Артура Дроздова сумчани закрили наглухо (всього п’ять очок за матч).

Шальки терезів коливалися то в один бік, то в інший, і після 20 хвилин гри гості досягли максимального на той момент відриву — 40:35. У третьому періоді кияни збільшили перевагу до 10 пунктів — після того, як Красавцев отримав п’ять фолів, а його замінив резервіст Єрьомін. Попри це, господарі відновили інтригу і якимось дивом повели перед — 63:60. Наставник «Києва» Томо Махорич накидався з претензіями на суддів, за що отримав технічний фол. Нервували й гравці обох команд — раз по раз «мазали» з лінії штрафних. Але коли залишили майданчик Ростислав Кривич і Томич, учасник «плей–оф» Кубка УЛЄБ і лідер першості України таки добився важкої перемоги — 75:70. Основною причиною поразки свого клубу Ростислав Кривич — до речі, найкращий гравець суперліги в січні — назвав те, що сумчани кілька разів не змогли вразити кошик з чудових позицій, коли кидали без спротиву.

Екзотичні панночки

Навіть попри те, що квитки на жіночі півфінали коштували вдвічі дешевше, публіка приділила їм менше уваги, ніж чоловічим баталіям. Усе ж таки баскетбол у виконанні представниць прекрасної статі залишається другорядним видом, та й інтриги в ньому поки що явно бракує.

У першій зустрічі суботи бердянська «Чайка» лише в стартові хвилини чинила опір чемпіонкам із «Дніпра». Але досвідчені Юлія Яхіна й Ольга Ляшкова за підтримки молодої центрової Діани Матвєєвої дуже швидко забезпечили комфортну перевагу й без ускладнень довели матч до перемоги. Керманич команди з Бердянська Геннадій Шилкін зауважив, що його підопічні прагнули дати бій дівчатам з Дніпропетровська, але лідери — Панченко і Расторгуєва — не зуміли проявити себе як слід, а молодь перелякалася й суперника, й атмосфери великого залу, й телебачення.

Більш напруженим вийшов другий півфінал: столичний ТІМ–СКУФ і запорізька «Козачка» наразі ділять друге й третє місця в чемпіонаті. І знову гору взяв досвід перевірених часом «бійців» Юрія Велігури — Сильянової, Ісаченко, Козаченко, Солонар, Шаблінської, Фенько. Гра ж киянок будувалася здебільшого на сольних проходах Інни Кочубей (Єгорової) та передачах на Олену Савіну. Перші 20 хвилин «скуф’янки» ще протрималися на рівних (30:32), а потім просто втомилися. Тренер переможених Марина Ткаченко залишилася незадоволена виконанням дівчатами установки на гру й пасивністю більшості з них в атаці.

Побиття фаворитів у фіналах почали жінки

У недільних вирішальних матчах і в чоловіків, і в жінок зустрічалися по дві кращі команди країни на даний момент. Але головні трофеї турніру дісталися не тим, хто очолює турнірну таблицю чемпіонату.

Тиждень тому «Дніпро» обіграв «Козачку» в національній першості з різницею 20 очок. Здавалося, перевага буде на боці підопічних Сергія Калюжного й цього разу. У третій чверті дніпропетровки вели в рахунку в дев’ять очок (56:47), а їхні сусідки з нижчої течії Дніпра незабаром залишилися без свого основного плеймейкера Наталії Сильянової. Але прорізався кидок у Ірини Бірюк (Мащенко), знайшла свою гру Олена Фенько. 13–й номер «Козачки» шокувала «Дніпро» дальнім влучним кидком з сиреною на останню перерву, а потім добила в «ближньому бою» під щитами.

Перевага чемпіонок розтанула, наче сніг на сумському сонці за вікнами, й досвідчені запорізькі дівчата впевнено довели матч до перемоги, зберігши за собою звання володарок Кубка України. «Дніпро» дуже швидко залишив манеж, а з роздягальні команди Юрія Велігури ще довго долинали радісні вигуки. Сам наставник не бачить нічого дивного в виграші трофею підопічними, більше того — вважає його логічним.
«Через участь у єврокубках ми не мали часу як слід підготуватися до матчу чемпіонату України з «Дніпром». Сьогодні ж проявили характер, добре зіграли в захисті, та й виконавська майстерність у нас вища, ніж у суперниць», — сказав заслужений тренер України Велігура в коментарі «УМ».

Запорука успіху — жорсткий захист

Не менш захоплююче дійство очікувало на глядачів і в чоловічому фіналі. Щоправда, у протистоянні грандів українського баскетболу під керівництвом двох словенських тренерів дуже швидко визначився фаворит — причому не вельми сподіваний. «Київ» не програв у чемпіонаті України ще жодного матчу, здолали «вовки» й «Азовмаш». А от маріупольців лихоманить: на тренерському містку вже четвертий наставник за півроку, є труднощі в Кубку УЛЄБ, та й у національній першості програно аж три поєдинки.

Але цього разу, втративши на початку двобою через травму розігруючого Едні, команда з берегів Азовського моря зібралася й продемонструвала чи не найпереконливішу гру в сезоні. Новий наставник Мехмет Бечирович зробив акцент на щільну гру в захисті, до чого колектив Томо Махорича виявився неготовим. За рахунку 20:18 чемпіон продемонстрував вражаючий як для суперників рівного класу ривок (18:0!) і фактично вирішив долю поєдинку на свою користь.

Переслідування очолив капітан «вовків» Дроздов, однак його зусиль виявилося замало. Кияни за невеличкого сприяння арбітрів лише зробили рахунок на табло більш прийнятним, змінивши 65:44 на 70:63. Але Маріуполь свого вже не віддав, відібравши в «Києва» звання володарів національного Кубка.

Засмучені представники столиці — Дроздов і Махорич — відмовилися коментувати гру. Наче партизан повівся і другий тренер Денис Журавльов: «Я нічого не скажу».

А от капітан «Азовмаша» Сергій Ліщук, випромінюючи радість, висловив думку, що в протиборстві гідних суперників переміг сильніший на даний момент. «На майданчику точилася справжня чоловіча боротьба, й ми взяли гору за рахунок самовіддачі та жорсткого захисту. Ми позбавили киян простору й переважали фізично в персональній опіці — вони до цього виявилися неготовими. Хоча насправді перемога далася нам не так легко, як це здається», — сказав Ліщук в інтерв’ю «УМ». У роздягальні маріупольців тим часом почали шукати шампанське для святкування, але віце–президент клубу Борис Малецький сказав, що його ніхто не підготував — «аби не наврочити».

На урочистій церемонії закриття призами не обділили нікого. Роздали нагороди навіть тим, хто програв у півфіналах. Не забули й про іменинницю: Юлію Яхіну з «Дніпра» привітали квітами (це додатково до відзнаки MVP жіночого турніру).

Загалом, свято баскетболу в Сумах справді вдалося. І вже чути пропозиції, що в новому сезоні, можливо, кубкові фінали варто знову провести саме тут.

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ ГРИ

Усе найкраще для найкращих

Ідею популяризації жіночого баскетболу українська федерація почала втілювати в життя з об’єднання місця й часу проведення вирішальних матчів національного Кубка в представників сильної й прекрасної статей. «Фінали чотирьох» Кубка України вперше довірили організувати Сумам — місту з сильною чоловічою командою й однією з найкращих критих спортивних споруд держави. У легкоатлетичному манежі Української академії банківської справи регулярно проводять зимові чемпіонати країни з легкої атлетики, тут виступає футзальна команда вищої ліги й періодично грає баскетбольний «Сумихімпром». До речі, нещодавно УАБС визнали найкращим навчальним закладом країни з розвитку спорту.

«Личили» місцю подій і учасники — по чотири справді найкращі на даний момент чоловічі й жіночі клуби України. Кожна з чоловічих команд привезла своїх уболівальників (найбільше — маріупольський «Азовмаш», 120 осіб) і танцювальні групи підтримки, які виступали по черзі. Для місцевих же любителів баскетболу квитки коштували від 10 до 60 грн. на дві гри. Продавали тут і сувеніри з символікою турніру, а «Київ» привіз асортимент свого фан–шопу.

Афіші із запрошенням на баскетбол розвішували по всіх Сумах. Трибуни спорткомплексу, готові прийняти 1800 глядачів, були заповнені майже вщерть — за винятком крайніх секторів, звідки майданчик видно не надто добре. Крім того, фанати знайшли собі місця й на балконі, звідки вся гра — наче на долоні. Всі шість поєдинків у прямому ефірі транслював канал «Мегаспорт» (жіночий баскетбол узагалі вперше з’явився на вітчизняному телебаченні).

Гостями турніру були «спортивний» міністр Юрій Павленко, президент ФБУ Олександр Волков, головний тренер чоловічої збірної України Валентин Мельничук, новопризначений керманич жіночої команди Володимир Брюховецький, голова Сумської облдержадміністрації Павло Качур, мер міста Геннадій Мінаєв. Почесні гості брали участь в урочистих церемоніях відкриття, нагородження й закриття турніру.

ТАБЛО

ХІ Кубок України. «Фінал чотирьох» (Суми). 8–10 лютого

Чоловіки

Півфінали. «Азовмаш» — «Політехніка» — 81:71 (21:23, 19:17, 25:16, 16:15; Едні (21), Ліаделіс (17), Б’юфорд (16) — Зубрицький (16), Умбрашко (14), Кузьмин (13)), «Сумихімпром» — «Київ» — 70:75 (20:22, 15:18, 11:16, 24:19; Р. Кривич (16), Томич (14), І. Кривич (12) — Джетер (24), Девіс (14), Фейсон (12)).

Фінал. «Азовмаш» — «Київ» — 73:63 (17:16, 24:12, 15:13, 17:22; Хендерсон (18), Б’юфорд, Арчибальд (по 14) — Дроздов (26), Девіс (11)).

Жінки

Півфінали. «Чайка» — «Дніпро» — 61:82 (Кулага (16), Расторгуєва (15) — Ляшкова (22), Яхіна (21)), ТІМ–СКУФ — «Козачка–ЗАлК» — 69:79 (23:23, 7:9; 24:31, 15:16; Савіна (30), Кочубей (18) — Козаченко (17), Сильянова, Ісаченко (по 15)).

Фінал. «Дніпро» — «Козачка–ЗАлК» — 70:83 (20:23, 21:13, 15:17, 14:30; Ляшкова (19+8 підбирань), Яхіна (15) — Фенько (17), Ісаченко (16)).

Кращі в номінаціях

Захисники — Ліаделіс («Азовмаш»); Сильянова («Козачка»)

Форварди — Дроздов («Київ»); Фенько («Козачка»)

Центрові — Арчибальд («Азовмаш»); Кисельова («Дніпро»)

Найкорисніші гравці — Мещеряков («Азовмаш»); Яхіна («Дніпро»)

Молоді — Кравцов («Київ»); Євтушенко («Козачка»)

Тренери — Ендріяйтіс («Сумихімпром»); Велігура («Козачка»)

А ТИМ ЧАСОМ У НБА...

«Денвер» — «Вашингтон» — 111:100 (Печеров «В» — 14 хв. 37 сек., 5 неточних кидків, 4 підбирання, 1 передача, 1 перехоплення), «Фінікс» — «Вашингтон» — 108:107 (Печеров — 4:37, 1 фол).