У своїй хаті — «Своя музика»

Засновник журналу, відомий поет–пісняр, публіцист та композитор Олександр Смик позиціонував нове видання як перше повноцінне друковане джерело інформації «про все чи майже все, що відбувається в музичному житті України» в форматі народного журналу. А також зауважив, що хоч часопис і глянцевий, звичної жовтизни, «оспівування» дружин багатих можновладців та такого іншого у ньому не буде. А шпальти на рівних надаватимуться як знаменитостям, так і талановитим творчим людям із найглибшої провінції.

До першого номера увійшли публікація про проблеми формату українських FM–радіостанцій, фоторепортаж із молодіжного фестивалю авторської пісні «Срібна підкова», розповідь про сина зв’язкової УПА, народженого просто на етапі, нині народного артиста Білорусі Ярослава Євдокимова, який мріє про повернення на батьківщину та одержання її громадянства, інтерв’ю з солістом фольк–рокового гурту «Гайдамаки», представлення п’яти рекордингових компаній та їхніх останніх напрацювань.

— Олександре, а чому ви раптом вирішили розмістити редакцію журналу в Тернополі?

— Ну, напевне тому, що я тут живу (посміхається). І головним редактором стала молода тернопільська журналістка Ольга Юхим. Але друкуватимемо ми його у Вінниці, а продаватиметься він через «Торгпресу» по всій Україні.

— Не боїтеся, що ідею вкрадуть львів’яни чи кияни?

— Ні, не боюсь , хоч і дуже довго її виношував. Бо чим більше вкрадуть, тим більше це спрацює на користь загальній справі. Та й музика ж не лише у столиці — свої унікальні музичні школи є в кожному регіоні. Члени нашої редколегії — теж із різних регіонів України — музичний оглядач Олександр Євтушенко, ведуча музпрограм Національного радіо Галина Бабій, літературний критик Оксана Івасюк (сестра Володимира Івасюка), поет–пісняр Мирослав Воньо, журналіст Михайло Маслій. Мене невимовно тішить, що всі вони — справжні ідеологи української музики, і кожний — наче ходяча культурна енциклопедія. І я продовжуватиму підтягувати до видання найкращих.

— А звідки, якщо не секрет, кошти на таку потрібну, але зовсім недешеву справу?

— Для старту нам спільно допомогли західноукраїнські рекордингові компанії «ГроЛіс», «Ліда», «6 секунд», «Рідна хатина» та вінницька фірма «Мед». Вони роками працюють у сфері так званої побутово–звичаєвої культури українства. І мені б хотілося, щоб їхнє гасло «На Схід!» відгукнулось гаслом рекордингових компаній сходу «На Захід!». А щодо вагомої фінансової підтримки в майбутньому, то дуже надіємось на наш уряд. Бо кого ж йому тоді підтримувати, як не рідну культуру? За 17 років Україна і так утратила в цьому плані дуже багато. В обставинах комерціалізації медійного простору українці просто не мали можливості дізнатися про масштабність та багатогранність музичного руху у своїй державі, а здебільшого лише споглядали за пересуванням та інтригами верхньої частини айсберга — київської «тусівки».

Наразі ось–ось вийде друком другий номер «Своєї музики», початковий наклад якої 5000 примірників.