Хліб «на приколі», виробники — в «прольоті»

      Незважаючи на зернову кризу, пекарі за минулий рік можуть похвалитися одним позитивом — зростанням виробництва. За даними асоціації «Укрхлібпром», у 2003 році виробництво хлібобулочних виробів зросло на 4,9 відсотка, кондитерських — на 12,6, а макаронних — на 72. На думку генерального директора асоціації Олександра Васильченка, це зумовлено перерозподілом сил — від малих приватних підприємств, які через подорожчання борошна та штучне стримування цін на готову продукцію змушені були піти з ринку, до великих промислових. Отже, зменшення конкуренції у середовищі виробників хліба — головний негатив року, що минув.

       Щоб не допустити цього негативного явища, Укрхлібпром торік кілька разів порушував перед владою питання про підвищення цін на хлібні вироби принаймні на 15 відсотків. Якби уряд відпустив ціни вчасно, до жнив,  це дало б змогу малим підприємствам (які різко стали збитковими) отримувати хоч якісь обігові кошти і вже самостійно шукати борошно чи зерно. Але на тому етапі Кабінет Міністрів не зрозумів і не підтримав пекарів. І лише у листопаді була ухвалена постанова, відповідно до якої виробникам хліба дозволили працювати з п'ятивідсотковою рентабельністю для масових сортів, які загалом займають на ринку 65 відсотків. Як наслідок, у листопаді  буханці подорожчали на 36 відсотків, а борошно — на 75.

      У кінцевому результаті програли і споживачі, і виробники. «Сьогодні бажання уряду стримати ціни на хліб зрозуміле, оскільки це продукт соціального значення, — каже Васильченко. — Проте чомусь увага концентрується лише на кінцевому продукті, а не на всьому ланцюжку виробництва». Тож навіть зараз у багатьох областях сприйнятну ціну на хліб формують саме за рахунок великих підприємств-монополістів. А малий приватник, який не має можливості взяти великий кредит і перекрити збитки майбутньою діяльністю, не може конкурувати на ринку, оскільки «прогорає» за рахунок своїх високих цін.

      «Те, що хлібозаводам минулого року вдалося розпочати процес підвищення цін на хлібобулочні вироби і наближатись до реальних затрат на виробництво, — велике досягнення, компромісне досягнення», — вважає Васильченко, маючи на увазі меморандум між Кабміном та організаціями, згідно з яким уряд зобов'язався не влазити у господарську діяльність цих підприємств. Проте сьогодні в асоціації не виключають можливості підвищення цін на хліб і пояснюють це їх «недозростанням» з точки зору економічного обгрунтування в минулому році.

      Багато регіонів намагаються зараз продавати так званий «соціальний хліб» (той самий, якого днем з вогнем не знайдеш), проте у меморандумі прописано, що це хліб із фіксованою ціною, який не забезпечує економіку виробництва і повинен дотуватись із місцевого бюджету. Отже, пекарі сподіваються на чесне слово  уряду. Але є одне «але». Міський бюджет маленького містечка, — скажімо, Бердичева — не порівняти із бюджетом Житомира. Отже, невідомо, чи зможе виконати обіцяне влада маленьких міст  навіть за наявності великого бажання. «У зв'язку із цим ми вважаємо, що повинна бути відпрацьована державна програма, а не «спущено» все на регіон», — наголошує головний пекар держави.

      Окрім того, якщо змінюватимуться економічні складові собівартості хліба — дорожчатимуть пальне, газ, — це також не може не позначитися на рівні рентабельності. Отже, якщо сліпо іти за постановою, в кінцевому результаті можна вийти на нуль, якщо взагалі не залишитися в мінусах. На думку спеціалістів Укрхлібпрому, вирішити питання можна трьома шляхами. Перший: якщо чітко слідувати постанові і зберігати п'ятивідсоткову рентабельність, ціна зростатиме поступово і майже непомітно. Другий: дотувати підприємства з урахуванням економічних змін. Третій: вирішити пекарське питання на державному рівні — наприклад, звільнити їх від сплати 20-відсоткового податку на додану вартість. У цьому випадку знизиться і ціна на хліб, і підприємства працюватимуть із 15-відсотковою рентабельністю. Як один з альтернативних способів державної підтримки пекарі бачать інтервенції із Держрезерву.