Оновлений майдан

Знаменна подія щойно сталася в Чигирині — з центрального майдану міста прибрано бронзовий пам’ятник творцеві минулої тоталітарної епохи Володимиру Леніну. Для возвеличення більшовицького вождя, який, до речі, ніколи не був у Чигирині, як власне і в Україні, скульптору Едуарду Кунцевичу знадобилося близько семи тонн бронзи. П’ятиметрову постать на весь зріст встановили в 1981 році й думали, що на віки, подбавши про напрочуд міцний фундамент п’єдесталу, в який було вмонтовано товстезні металеві швелери.

Багато років навколо цього монументального творіння ходив люд: одні покладали вінки, інші плювали в його бік чи з презирством відвертали голови. Пригадую, на власні очі спостерігав, як у 1983 році до пам’ятника Леніну час від часу приводили гурти малих дітей із Чигиринської школи–інтернату для дітей із вадами розвитку, і вони, за командою вихователя, хором вигукували «Спасибо дедушке Ленину, что мы так хорошо живем!». Видовище було і жалюгідне, і страшне у своїй недолугості. Відбувалися й козацькі зібрання в козацькій столиці Чигирині, зокрема і на центральній вулиці міста, лунали вимоги зняти Леніна з п’єдесталу. На все це «дивився» не лише бронзовий Ленін, а й такий самий бронзовий гетьман козацтва Богдан Хмельницький — з верхівки Замкової гори...

На Черкащині, на центральних майданах сіл та міст, ще й досі стовбичать майже дві сотні гіпсових, бронзових Ленінів. Та всьому свій час. Бронзового ідола в Чигирині звалили з п’єдесталу, поклали на вантажівку й уперед ногами відвезли у двір Чигиринського музею археології. На це дала згоду президія Чигиринської районної організації ветеранів України, яку підтримав виконком Чигиринської міської ради.

Дійство не обійшлося без протестної акції. Коли біля підніжжя пам’ятника вождю світового пролетаріату вже в поті чола, з відбійними молотками та газозварювальною апаратурою, трудився пролетаріат черкаського малого підприємства «Мехбуд», Чигиринського «Райагробуду» та фірми «Чигирин», близько десятка затятих місцевих та обласних комуністів на чолі з першим секретарем Черкаської обласної компартійної організації Віктором Роєнком збіглися на захист Ілліча. Спершу спробували вдатися до фізичної атаки, провокуючи через гучномовець небагатьох жителів Чигирина, які прийшли подивитись на подію. Однак, не знайшовши підтримки жодного чигиринця, захисники почали нападати на голову Чигиринської райдержадміністрації Петра Литвина. До честі правоохоронців, вони професійними діями не дали розпалитися пристрастям, розводили, розтягували тих, хто затівав рукопашну. З вуст адептів ленінізму лунали брутальні образи, погрози і навіть прокльони, мовляв, «Вас Бог за це покарає...» Воістину фарисейству немає меж!

Степан ВІНЯРСЬКИЙ