Примхлива сусідка шлунка

Гострий панкреатит (запалення підшлункової залози) сьогодні вийшов на третє місце серед захворювань, які потребують хірургічного втручання, після апендициту і холециститу. Звідки береться ця хвороба? Чому підшлункова залоза дуже не любить, коли її навантажують зайвою роботою? У яких випадках врятувати життя людини можуть лише хірурги? Відповіді на ці та інші запитання «УМ» шукала в завідувача відділу хірургії підшлункової залози і реконструктивної хірургії жовчних проток Національного інституту хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженого лікаря України, доктора медичних наук, професора Володимира Копчака.

Шанс є завжди!

— Володимире Михайловичу, з якими захворюваннями підшлункової залози до вас звертаються пацієнти?

— Я б розділив патологію підшлункової залози на три великі напрями: гострий панкреатит і панкреанекроз; хронічний панкреатит із різними ускладненнями (кістою, норицями, звапненням залози, утворенням каменів у протоках); пухлини (доброякісні та злоякісні). Починаючи з 1976 року, через наше відділення пройшло близько півтори тисячі хворих, у яких видалили ракові пухлини підшлункової залози та прилеглих органів. Це досвід, яким можуть похвалитися лише окремі клініки Європи та світу. Зараз ми розширили діапазон оперативних втручань. Раніше вважалося, що вростання пухлини в судину — то вже ознака неоперабельності. Таким хворим лише пускали жовч в обхід пухлини, щоб зняти жовтяницю, і відправляли додому. А зараз ми активно оперуємо на судинах і маємо гарні результати, навіть у випадках, які здаються безнадійними. Якось до нас приїхала хвора з райцентру Київської області. У сорокарічної жінки виявили пухлину підшлункової залози. У місцевому онкодиспансері хворій заявили, що оперувати її вже не можна. Мовляв, дуже серйозне ураження, вибачайте, але вам пора вмирати. Але жінка помирати не захотіла. І про всяк випадок приїхала до нас. Ми почали готуватись до операції...

— І не боялися взяти таку важку пацієнтку? Ваші колеги недвозначно оцінили шанси жінки на одужання...

— А чого боятися? Я особисто виходжу з такого принципу: людині в такій ситуації вже нема чого втрачати. Навіть підозрюючи, що пухлина неоперабельна, все одно треба спробувати врятувати людині життя. А раптом вийде? Із власного досвіду я знаю, що з десяти «безнадійних» хворих все–таки трапляються двоє–троє, яким операція допомагає. Шанс є завжди! Тому ми прооперували ту пацієнтку. Дійсно, у неї була велика пухлина, яка проростала в нижню порожнисту вену. Ми видалили онкоутворення, висікли шматок вени, замінили його протезом, а через деякий час виписали жінку додому. Через рік їй треба було продовжити групу інвалідності. Жінка прийшла до місцевого онкодиспансеру, а там їй кажуть: «Не може бути, ви вже повинні були померти». Уявіть лише, хворій не захотіли продовжувати групу! Жінка приїхала до нас і попросила: «Дайте мені якусь виписку, що я жива». Проблему розв’язали. Відтоді минуло вже чотири роки, і зі здоров’ям пацієнтки все гаразд.

«Замучивши» підшлункову залозу, можна отримати діабет

— Скажімо, пацієнт вчасно звернувся до лікаря, і операція з видалення пухлини завершилася успішно. А що далі? Як живеться людині, в якої разом із пухлиною вирізали половину підшлункової залози або й весь орган?

— Якщо у пацієнта залишається частина залози, вона, як правило, компенсує всі потреби організму у виробленні інсуліну, глюкагону й інших гормонів, необхідних людині для регулювання гомеостазу, та ферментів для перетравлювання їжі. Випадки, коли доводиться повністю видаляти підшлункову, в нас трапляються дуже рідко, і таким пацієнтам справді важко жити. У них може розвинутися цукровий діабет, бо «фабрика» з вироблення інсуліну більше не працює. Хворі можуть стрімко худнути, бо жири, білки й вуглеводи не засвоюються так, як треба. Але завдяки замісній терапії (ферментативні препарати й інсулін) людина забезпечує потребу організму в цих речовинах і продовжує тривалість життя.

Сто причин — одна проблема

— З яких причин у людини можуть з’явитися запальні процеси в підшлунковій залозі?

— На сьогодні в медичній літературі описано близько ста різних причин виникнення гострого і хронічного панкреатиту, починаючи від вірусних інфекцій, генетичних проблем чи порушень на молекулярному рівні і закінчуючи найбанальнішими механічними ушкодженнями. Але переважну більшість пацієнтів із таким діагнозом (більш як 90 відсотків) становлять люди, які люблять добре випити і неправильно закусити. Алкоголь спричиняє різко посилену секрецію всіх органів травлення, в тому числі підшлункової залози. Міцні напої змушують орган одномоментно виділяти велику кількість панкреатичного соку, здатного розчинити практично будь–які харчові інгредієнти. У протоці, через яку секрет залози надходить до дванадцятипалої кишки, стрімко підвищується тиск. У якийсь момент може відбутися надрив дрібного проточка і пошкодження клітини підшлункової залози, в якій виробляються ферменти. І тоді «коктейль», покликаний перетравлювати все, що трапляється на його шляху, починає роз’їдати власну залозу. Частина клітин органа при цьому безповоротно гине.

— А якщо людина не випиває, але любить добре закусити?

— Виникає аналогічна ситуація. Скажімо, людина прийшла з роботи голодна, з апетитом з’їла чималу порцію «важкої» їжі. Підшлункова почала активно виробляти сік, у протоковій системі піднявся тиск, з’явилося пошкодження тканини, розвинувся гострий пакреатит. Буває й так, що напад провокують камінці в жовчному міхурі та протоках. Хворий з’їв шматок сала (а це потужний жовчогінний продукт), камінець вийшов із жовчного міхура й травмував місце, де протока впадає в дванадцятипалу кишку. А протоки підшлункової залози та жовчного міхура відкриваються майже в одному місці. Тому якщо камінець застрягне, він перекриє не тільки відтік жовчі з міхура, а й панкреатичного соку з підшлункової залози. У протоках підвищується тиск, і тоді починаються неприємності, про які я згадував раніше.

— А залоза від такого тиску не розірветься?

— Ні, але в деяких випадках може розвинутися панкреанекроз, коли частина залози або й увесь орган відмирає. Повірте, пацієнти з панкреанекрозом — одна з найважчих категорій хворих. Вони лежать місяцями, переносять масу оперцій, не одне, а 5, 8, 10, 20 втручань. Адже сік, який витікає з ушкодженої клітини, розплавлює не тільки власну залозу, а й навколишні тканини, жирову клітковину, і все воно «пливе» гноєм. Тому треба час від часу чистити, відмивати, робити дренаж, поки процес не зупиниться.

Після кожного нападу — рубець «на згадку»

— Що зазвичай відбувається з підшлунковою залозою людини, в якої стався напад гострого панкреатиту?

— Гострий панкреатит може піти різними шляхами. Відносно короткочасний напад (так званий набряковий панкреатит) проходить за тиждень. Потім дискомфорт минає, людина забуває про свою проблему, але в тканині залози після нападу обов’язково залишаються рубці, набряки. Через декілька місяців ситуація може повторитися, і знову орган отримає рубці «на згадку». Якщо хворий не звертається до лікаря, не змінює характер харчування і не підтримує ослаблену підшлункову залозу, з часом напади гострого панкреатиту переходять у хронічний процес. Залоза перетворюється у фіброзний тяж, стає твердою, як камінь, і перестає виконувати функції, покладені на неї природою. У людини виникає постійний нестерпний біль. Тоді вже хворий іде до лікарні, і за роботу беруться хірурги.

— Чим ви зарадите такому пацієнту? Наскільки мені відомо, світовій медицині невідомий рецепт перетворення фіброзної тканини назад, у нормальну функціонуючу залозу...

— Ми можемо зупинити процес, зберегти ту частину органа, яка залишилася живою. У нас розроблена маса власних методик, які ми застосовуємо як при ракових пухлинах залози, так і при хронічному панкреатиті. Наша мета — не тільки зняти больовий синдром і зберегти життя, а й зберегти функцію органа і цим самим дати людині можливість жити повноцінно.

Головне — знати міру

— Як можна запобігти розвиткові панкреатиту?

— Для профілактики хронічного панкреатиту головне — дотримуватися правильного способу життя. Алкоголь треба споживати в міру. Харчування має бути повноцінним, регулярним. Бажано їсти в один і той самий час. У жодному разі не можна переїдати. Як ви вже зрозуміли, залоза дуже не любить, коли її перевантажують. Це не значить, що треба весь час сидіти на кашах. Можна з’їсти шашлик або шматок смаженої курки, але так, щоб іще хотілося. З–за столу треба вставати з відчуттям легкого голоду. А якщо в людини виникає хоч якийсь дискомфорт (нудота, печія, важкість тощо), який не минає за 2–3 години, краще звернутися до лікаря по консультацію. Нетривалий дискомфорт, який повторюється регулярно, також є приводом візиту до фахівця. А лікар уже розбереться, яка причина неприємних симптомів, як їх позбутися. Головне, щоб наш народ припинив так активно займатися самолікуванням. Нефахова «домашня» терапія нерідко погіршує стан пацієнта, і коли він нарешті з’являється в лікарні, за роботу доводиться братися хірургам.

ДО РЕЧІ

Хворим на хронічний панкреатит не варто їсти продукти, які стимулюють секрецію підшлункової залози. Це цибуля, часник, редиска, смажені та тушковані страви, наваристі супи та бульйони, гриби, консерви, копчені продукти, соління, пироги, тістечка, шоколадні цукерки, алкоголь, газовані напої, міцні чай та кава.