Перед штурмом «берлінської стіни»

Коли у грудневій програмі «Кіно UA» (УТ–1) я почув, що на початку нинішнього десятиліття фільм Тараса Томенка «Тир» отримав головний приз Берлінського кінофестивалю, то лишалося тільки руками розвести. Раніше доводилося чути про «Срібного ведмедя»... Ставки ростуть — ну, хто більше? Не було такого призу — хоча б тому, що 10–хвилинна студентська картина не брала участі у конкурсній програмі. Її відзначив якийсь американський фонд... Добре й почесно, але ж за тим почалася хлєстаковщина. Просив би журналістів не смішити людей і перевіряти факти. Нині це не таке вже й трудне завдання.

Чого чекати від журі

Як відомо, Берлінський фест винагороджує «ведмедями» — золотими й срібними. Тих, хто потрапив у конкурсну програму: короткометражну та основну, де змагаються автори великих повнометражних стрічок. Головою основного журі цьогоріч буде 74–літній уродженець Афін, франко–грецький режисер Константін Коста–Гаврас (справжнє ім’я Константінос Гаврас). Ще замолоду він приїхав до Парижа, отримав диплом літературознавця, а затим полюбив кіно всіма фібрами душі. Фільм, який зробив його відомим, — це «Дзета» (1969) — викриття діянь військової хунти в Греції. Ів Монтан там виконав роль депутата парламенту, вбитого за наказом хунти. І далі в біографії режисера чимало політичних стрічок. У Берліні його шанують, а одного разу, у 1990–му, він виграв тут «Золотого ведмедя». За фільм «Мюзик бокс», який оповів про нацистських злочинців, що емігрували в Америку, потягнувши із собою своє минуле.

А до речі, ви можете уявити собі молодого українського режисера, який узявся б робити політично вигострену картину на матеріалі сучасної України? З її мафіозними структурами, які й керують нами, хитросплетінням доль... Навряд чи. Будуть і далі ліпити телевізійні картинки про гламурних пещених дам, у яких одна незадачка — мужика справжнього немає. Чи щось історичне, за завданням партії і «правітєльства». Біографія нинішнього голови журі Берлінале красномовно свідчить: окрім таланту, багато важить і громадянська мужність, політична сміливість... Напевно, саме подібні риси він буде заохочувати і в авторах конкурсної програми. До речі, з деяких джерел стало відомо, що Коста–Гаврас цього року зніматиме на батьківщині, у Греції, фільм під красномовною назвою «Рай — це Захід».

До складу журі ввійшов і наш продюсер (а в минулому і режисер) Олександр Роднянський. Напевно що не як телевізійник, а продуцент великих фільмових проектів («9–ї роти», скажімо). У будь–якому разі, це визнання його міжнародної впливовості. Найвідоміше ім’я з–поміж інших кінорефері — французька актриса Сандрін Боннер («Під сонцем сатани», «Жанна–діва», «Схід—Захід» — фільм, у створенні якого брав участь і продюсер Роднянський). У журі ще дві актриси — німкеня Дайана Крюгер (знімалася у голлівудських «Трої» та «Скарбах нації») і тайванка Шу–Кі («Перевізник», «Мілленіум Мамбо»). А ще німецький кінохудожник Улі Ганіш («Парфумер»), американський звукорежисер Волтер Марч («Апокаліпсис»
Ф. Копполи та інші відомі стрічки режисерів того покоління), данський сценарист та режисер Сюзан Біер.

Конкурсний контент

Що ж до уже заявленої програми з 18 конкурсних стрічок... Серед найочікуваніших фільмів — «Нафта, або ж І буде кров» (There Will Be Blood) американського режисера Пола Томаса Андерсона, який 2000–го року отримав у Берліні «Золотого ведмедя» за картину «Магнолія». Нова стрічка є екранізацією одного з романів Ептона Сінклера і вже номінована на «Оскара». Теж вочевидь соціальний матеріал, хоча й не новітній.

Британський режисер Майк Лі відомий багатьма фільмами, що завоювали прихильність, а відтак і призи найпрестижніших фестивалів. Нагадаю, скажімо, «Віру Дрейк», що тріумфувала у Венеції кілька літ тому. У конкурсі Берлінале новий витвір Лі під назвою, яку поки що не берусь перекласти: Happy–Go–Lucky — із Саллі Хокінс у головній ролі.

Іспанка Ісабель Койшет представить фільм «Елегія / Elegy». Теж екранізація — роману «Тварина, яка вмирає» Філіпа Рота. Йдеться про студентку (Пенелопа Крус), яка туманить мізки викладачеві (Бен Кінгслі).

Серед очікувано цікавих для публіки робіт «Серце у вогні» італійця Луїджі Фалорні, так само італійський «Спокійний хаос» Антоніо Гримальді — про людину, що втрапила у душевну кризу, трилер «Джулія» француза Еріка Зонка з Тіплою Суїнтон у головній ролі. Амос Коллек привезе картину «Неспокійний», що є спільним виробництвом кількох країн, передусім Ізраїлю. А ще кінодрама про самовбивство «Баласт / Ballast» молодого американця Ланса Хаммера, французька стрічка «Я довго тебе любив» Філіппа Клоделя із «зіркою» Крістін Скот Томас у головній ролі, корейська картина «Ніч і день» Хона Сансоо, «Чорна крига» Петрі Котвіца (Фінляндія, Німеччина), «Пісенька горобців» іранця Маджида Маджиді. У великій конкурсній програмі, одначе поза конкурсом (для світової «розкрутки», це вже фестивальна комерція) покажуть дві американські стрічки: «Світлячки в саду / Fireflies in the Garden» Денніса Лі, за участі Джулії Робертс, Віллема Дефо, Емілі Уотсон (сімейна драма) і «Ще одна з родини Болейнів / The Other Boleyn Girl» Джастіна Чедвіка з Наталі Портман і Скарлет Йохансон у головних ролях, та Еріком Бана, що зіграв короля Георга (щось любовно–щемливе на історичному матеріалі).

На закритті презентують американську комедію «Відмотай назад /Be Kind Rewind» французького режисера Мішеля Гондрі (два роки тому на Берлінале запам’яталася його вигадлива, фантазійна «Наука сну»).

Отже, у великій конкурсній програмі — фільми з Австрії, Бельгії, Бразилії, Великої Британії, Ізраїлю, Ірану, Італії, Канади, Китаю, Північної Кореї, Мексики, Німеччини, Польщі, США, Фінляндії, Японії. Хто є — той є, кого немає — хай вишуковує резерви для штурму берлінської «фестивальної стіни» вже наступного сезону.