Ігри без правил

Азартні ігри існують, мабуть, відтоді, як на Землі зародилася цивілізація, і стільки ж часу приносять їхнім організаторам шалені прибутки. Цілком законні й систематизовані, якщо гральний бізнес чітко регулюється відповідними нормативними актами, і «тіньові», стихійні — якщо відповідного законодавства не існує або воно недосконале. В Україні, на жаль, поки що доводиться говорити радше про другий варіант. І в інтересах держави виправити цю ситуацію якомога швидше, аби бюджет не втрачав величезні кошти, які може приносити галузь розважальної індустрії.

Незважаючи на численні спроби законодавчо врегулювати ринок азартних ігор, жодна з них досі так і не завершилася успіхом. Кожен із законопроектів, запропонованих на розгляд попередніх скликань Верховної Ради, або грішив суттєвими недоліками й лобіюванням інтересів конкретних бізнес–груп, або, навпаки, чиїмось інтересам заважав. Однак проблему треба розв’язувати, тож природно, що після дострокових виборів парламент знову повертається до цієї теми. На даний момент у ВР зареєстровано вже п’ять законопроектів, які мають на меті врегулювати гральний бізнес. І, хоч як це прикро, жоден із них досконалим назвати не можна.

Проект за авторством «регіонала» Григорія Смітюха грішить невизначеністю термінів, і вже це, як зазначають експерти, суттєво ускладнило б реалізацію такого закону, навіть якби він був ухвалений. Не регулює цей законопроект і порядок видачі ліцензій у сфері проведення азартних ігор, пропонуючи надати цю прерогативу Кабінету Міністрів. А найцікавіше у проекті Смітюха те, що він пропонує дозволити гральну діяльність лише на певних територіях, визначити які також пропонується уряду.

Власне, сама ідея не нова — особливі гральні зони діють, скажімо, у США, а віднедавна і в Росії. Однак для України цей досвід навряд чи можна вважати корисним. Для Сполучених Штатів існування такого центру азартних ігор, як, наприклад, Лас–Вегас, природне, адже з огляду на федеративний устрій у штаті Невада діють особливі закони й пільги для цього виду бізнесу. Що ж до російської спроби створити власні «лас–вегаси» в Калінінградській області, Приморському краї, на Алтаї та в «гральній зоні» на межі Краснодарської і Ростовської областей, то наразі позитивним цей приклад назвати складно. І не лише тому, що з часу ухвалення рік тому відповідного закону фактично ніяких реальних дій для забезпечення умов функціонування грального бізнесу в цих регіонах так і не вжито. Тамтешня влада вже зіткнулася з протестами мешканців потенційних осередків «азарту», а тим часом в інших регіонах казино й інші подібні заклади просто перейшли в «підпілля». Те саме, в разі запровадження ідеї з особливими територіями, чекає й на Україну. Навіть гірше, адже в Росії законодавці дозволили розміщувати букмекерські контори й тоталізатори поза межами «гральних територій», тоді як у пропозиціях українських парламентаріїв немає й такого «послаблення». Наївно припускати, що львів’янин чи херсонець, якому закортіло покрутити ручку «однорукого бандита» або зробити ставку на виграш улюбленої футбольної команди, заради цього зірветься з місця й поїде кудись до Білої Церкви або Донецька. Значно легше зайти в сусідній під’їзд, де у підвалі функціонує «чорний» букмекер чи нелегальне казино гребе гроші лопатою, не віддаючи з того державі жодної копійки...

Аналогічною «наївністю» відзначається і законопроект БЮТівця Валерія Писаренка. Він також пропонує обмежити зону діяльності грального бізнесу, включно з букмекерами й тоталізаторами, лише чотирма зонами. До всього автор проекту не запропонував чіткого розподілу повноважень щодо визначення цих зон між Верховною Радою та місцевими органами влади. На думку фахівців, обидва вищезгадані законопроекти лобіюють інтереси великих землевласників, які зацікавлені в тому, аби особливі «гральні» зони були розміщені на їхніх територіях. Смітюх у даному випадку діє на власну користь, а Писаренко, ймовірно, захищає інтерес колеги по фракції Богдана Губського.

Головне експертно–аналітичне управління ВР розкритикувало і законопроект ще одного представника Партії регіонів Василя Горбаля, який забороняє видавати нові ліцензії на ведення грального бізнесу в Києві, залишаючи право діяльності за тими структурами, які такі ліцензії вже мають. Як відомо, пан Горбаль у Києві має власні інтереси і, ймовірно, планує балотуватися на посаду міського голови.

Що ж до проекту закону «Про аудит із промислової без­пеки й охорони роботи» «нашоукраїнки» Ксенії Ляпіної, то він, як припускають аналітики, ініційований Українською асоціацією гра­льного бізнесу, з якою пані Ксенія активно співпрацювала в Держ­компідприємництва, захищаючи інтереси дрібних і середніх власників ігрових автоматів.

Порівняно з іншими чотирма законодавчими ініціативами, найбільше схвалення експертів викликає проект закону про державне регулювання діяльності із прове­дення азартних ігор, поданий на роз­гляд ВР Оксаною Білозір та Іриною Геращенко («НУНС»), Оленою Кондра­тюк (БЮТ) і Ка­териною Ва­щук (Блок Литвина). Однак і в цьому документі є чимало недоліків, до того ж він відзначається певним популізмом. У своєму законопроекті парламентське жіноцтво пропонує заборонити розміщення гральних закладі не лише поблизу шкіл чи лікарень, а навіть в історичних місцях. При цьому чіткого визначення таких місць немає, що дасть підстави для корупційних дій.

Проте ринок азартних ігор не може й надалі функціонувати без чітких правил діяльності. Аби «однорукі бандити» не стояли біля кожного кіоску з морозивом, потрібно запровадити жорстку регламентацію видачі ліцензій на право ведення грального бізнесу, обумовивши, зокрема, розміри і якість приміщень, право передачі обладнання в оренду тощо. Тож в інтересах і держави, і серйозних гравців на ринку азартних ігор, які також не зацікавлені у виникненні численних дріб­них «нелегалів», залишається спо­діватися на те, що за відповідну сферу візьметься виконавча влада. Міністерство фінансів уже розробляє власний законопроект, і хочеться вірити, що цей конче потрібний нормативний акт буде виписаний без прикрих «ляпів».

Юлія ЧЕРНЕЦЬКА