Компліменти у бібліотеці

31.01.2008

Інофрмації, яку суспільство отримало після робочої поїздки секретаря РНБО Раїси Богатирьової до Москви, де вона готувала візит Президента України, вкрай мало. Зі слів Богатирьової поки не ясно, чи обговорюватимуть президенти питання поставок газу в Україну. Не ясно, чи буде підписано угоду про співпрацю двох держав на поточний рік («Угода буде підписана по завершенні засідання міждержавної комісії Ющенко—Путін, якщо в ході її роботи не виникнуть якісь зміни»). І взагалі неприємною інтригою зависло питання: чи «допустять» обидві сторони до участі в засіданні комісії Прем’єр­міністра Юлію Тимошенко? «Участь Прем’єра… буде визначена напередодні 12 лютого», — цитує секретаря РНБО «Українська правда». Сумнів цей видається дивним, особливо з огляду на те, що Тимошенко «по чину» мусить брати участь у таких переговорах, а також на те, що вона входить до оновленого складу міждержавної комісії, про що свідчить недавній президентський указ.

Не можна не згадати й ще одну милу фразу Богатирьової — на зустрічі зі спікером Держдуми Гризловим візитерка запевнила «у незмінній підтримці Україною демократичних перетворень у Росії».

Не менш дивним видається і її резюме після відвідин Української бібліотеки у Москві, саме тієї книгозбірні, де не так давно розгорівся скандал, пов’язаний з тим, що нова директор бібліотеки пані Шаріна вивезла на смітник газетні архіви та старі книги. «Все в ідеальному порядку. Нарощується кількість книг», — сказала пані Богатирьова, запевнивши, що ніякого знищення фондів не було. Ця заява здивувала поінформованих українців, активістів нашої національної громади в Москві, та й співробітників самої бібліотеки. «Секретар РНБО менше години була в бібліотеці в рамках свого візиту і незрозуміло, на якому підґрунті базувалися її висновки, — сказав «УМ» співробітник книгозбірні, який побажав залишитися неназваним. — Усім відомо, що за наказом директора Шаріної було вивезено на смітник велику кількість газетних підшивок за 1988—2006 роки, частину примірників раритетних видань ХІХ—ХХ ст. Втраченого вже не повернеш, адже на електронних носіях все це не було збережено. А що стосується поповнення фондів, то окремі видання справді надходять, але це переважно подарунки від авторів, представників культурно­просвітницьких організацій. Тож про системні надходження говорити зарано».

Тарас ЗАКУСИЛО,
Віталій ТИМЧЕНКО