Володимир Ландик: Для чого ці люди прийшли в Партію регіонів? Для отримання «відкатів»

Народний депутат Володимир Ландик — фігура в луганському політикумі неоднозначна. Рідний брат очільника донецької компанії «Норд» Валентина Ландика, він і сам є типово «донецьким». Не лише за партійною приналежністю, а й, скажемо так, психологічно. Наприклад, це проявляється в його агресивній манері ведення бізнесу, особливо на етапі «первинного накопичення капіталу». Але все ж таки це бізнес — на відміну від рейдерства, яке практикували місцеві «комсомольці», дорвавшись до адміністративної влади в регіоні за сприяння Леоніда Кучми.

Володимир Іванович може вважатися медіа­магнатом обласного масштабу — він контролює один із трьох загальнообласних телеканалів, FMстанцію, обласну газету і сайт. Але (знову це «але») навіть під час двох останніх виборчих кампаній у його студії нерідко з’являлися представники інших партій, у тому числі «помаранчевого» забарвлення, а в газеті можна було навіть зустріти публікації з критикою на адресу «регіоналів». У розмові з кореспондентом «УМ» засновник і колишній лідер Луганської обласної організації Партії регіонів і сам вельми дошкульно висловлюється про деяких «синіх». Ми почали інтерв’ю із запитання про «з’їзд сепаратистів­2» у Сіверськодонецьку, що відбудеться в лютому.

Партія регіонів ризикує закінчити, як СДПУ(о)?

— Володимире Івановичу, міський голова Сіверсько­донецька Грицишин у нашій газеті заявив, що не надасть «сепаратистам» із Партії регіонів приміщень для другого з’їзду. Як ви ставитеся до таких заяв і зібрань?

— Мені сподобалося висловлювання Грицишина. Коли його спитали, чи потрібен з’їзд, він відповів: «Ні, бо я українець». Ви знаєте, все, що є добром для України, — добре й для мене, а все антиукраїнське для мене — погане.

Я був учасником того з’їзду (у листопаді 2004 року. — Ред.), і, знаєте, я приїхав туди із натхненням, з патріотизмом. Ми в тому з’їзді бачили відповідь Львівській обласній раді, яка прийняла рішення не підкорятися рішенню ЦВК про те, що Президент — Янукович. Це що — виходило, що область відділяється від України?.. У відповіді таким людям ми бачили призначення того з’їзду. А те, що вийшло потім...

Після з’їзду почали розкручувати тему: наскільки важливий наш регіон, а отже, не можна чіпати «губернатора» і все угруповання, що за ним стояло. І цим смикати за хвіст всю Україну. Мене обурює, коли партію починають використовувати для задоволення особистих амбіцій окремих її членів. А коли ця мета не може бути досягнута напряму — починаються якісь там торги, якісь поступки, про які ми нічого не знаємо, але які призводять до того, що партія втрачає авторитет. І самі члени партії зрозуміти не можуть, у чому справа. Я не кажу про провал Партії регіонів, але так закінчила НДП, так закінчила СДПУ(о). Їхні лідери з допомогою керівництва держави досягали своїх особистих цілей, використовуючи партію, і після цього тих партій просто не стало. Нам так робити не можна. Нам слід вести відкритий діалог і з виборцями, і — особливо — з членами партії. Щоб вони розуміли й бачили, до чого ми йдемо і як ми йдемо.

— І все ж: навіщо вашій партії «другий Сіверськодонецьк»?

— У нашого обласного осередку теж є питання щодо цього. Якщо з’їзд організовують для того, аби піднімати рейтинг, то не треба було його, для початку, опускати! А щоб його не опускати — лінія партії має бути прямою, відкритою, зрозумілою усім членам партії і виборцям.

Ми прийшли до влади в області на підйомі — і до нас приєдналося багато членів інших партій. По що вони йшли, побувавши там, там і там? По одне: отримати посаду. Не посаду в партії для її розбудови, а чиновницьку. Для того, щоб набивати особисту кишеню в повністю корумпованій державі. Як вони можуть набивати кишені? Звичайно, тільки залазячи в кишені громадян, підприємців. Тобто катастрофічно гроблячи імідж тієї партії, яка їх висунула.

«Регіони» втратили Гайдука, коли почали викривлювати курс

— З чого, на вашу думку, почалися помилки Партії регіонів?

— За три роки до відомого з’їзду в тому ж Сівер­ськодонецьку теж були збори, на яких робили блок «За ЄдУ!». Чотири партії механічним способом з’єднали (потім до них приєдналася Партія промисловців та підприємців). Так от, партії, яких в області, можна сказати, й не існувало, які ніхто не знав — раптом очолюють і виборчу кампанію, і списки складають, і в парламент приходять. А ті, хто свою партію будував, хто вводив ідеологію — той залишився за бортом. Якби «Єди» не було, сама Партія регіонів набрала б не 14 відсотків, а 28, як не всі 30. Це по області. І по Україні ми б набрали вдвічі більше. Адже весь негатив, усю гидоту від тих партій ми змушені були прийняти на себе.

— Але ж ви тоді очолювали луганський осередок...

— Тоді секретарем виконкому партії був Віталій Гайдук. Я з ним неодноразово зустрічався в Донецьку, в офісі «Індустріального союзу Донбасу». Мені було цікаво: як розбудовувати партію? Я знаю, як створювати бізнеспроекти — я цьому навчався, у тому числі й за кордоном. Навчався рекламі, маркетингу. Партія — те ж саме, тільки це дуже брудно. От якби партії вибудовувались, як бізнес — було б набагато чистіше! І коли ми з Гайдуком обговорювали ці теми — мені дуже подобався його підхід. Що ось така має бути стратегія, і ми в жодному разі не маємо кривити лінію, маємо йти прямо. І в опозиції має бути єдина лінія — пряма! Коли ж почала творитися «Єда» і почалися підкилимні угоди — Гайдук пішов.

— Через незгоду?

— Так. Тому що від початку пряму лінію ми (Партія регіонів) почали міняти на криву. Ми втратили одного з найкращих менеджерів в Україні, а може, й у Європі.

«Якщо опозиція — не пряма лінія, це буде називатися «болото»

— Попри те, що Партія регіонів в опозиції на загальнодержавному рівні, у східних областях вона фактично при владі...

— Коли ми проводили останню партконференцію, буквально перед Новим роком, я сидів у президії — і бачив у залі, в основному, чиновницьку рать. Чиновники [в ПР] давно витіснили тих, хто партію створював, розбудовував, робив її імідж.

І що ми почули? Партія в області втратила [порівняно з попередніми парламентськими виборами] близько 200 тисяч голосів. З них 100 тисяч ми втратили в Луганську. Нам кажуть, що винна в цьому неправильна політика міської ради на чолі з мером — але чомусь це не обговорюється на конференції. Відбулися одним реченням: «Була зроблена помилка у створенні міського штабу». Ані депутатів місцевих рад, ані мерів ми на майданах, на вулицях не бачили, за рідкісними випадками. Хоча вони пройшли за списками Партії регіонів. Чому це не обговорюється, чому не робляться висновки і ніхто не несе відповідальності?

Ми втратили голоси і потрапили до опозиції. Але опозиція — це також пряма лінія. Вона не може йти вправо, вліво, вгору — інакше це буде називатися «болото». То ж на яких підставах, перебуваючи в опозиції, наші представники перебувають на державних посадах? Я маю на увазі всі ці управління в державних адміністраціях, різноманітні інспекції і т.д., і т.п.

Про людей із двома паспортами

— А як щодо чиновників у міськвиконкомах?

— Це — місцеве самоврядування. Ради обрані, вони формують свої виконкоми, призначають людей — нехай вони їх і контролюють. І за все відповідають. Тому за всі ці «непорозуміння» із землею має нести відповідальність міська влада — члени партії. І треба розібратися: а хто привів ту чи ту людину, хто її до списку вписав? Той нехай і відповідає. Куди сьогодні голова земельної комісії Луганської міськради подівся? Якими він зараз сумами оперує, купуючи в Києві нерухомість? А я це напевно знаю...

Чому так погано із рейтингом [Партії регіонів]? Тому що чиновник на будьякій посаді працює не на партію, а на себе. Візьмемо, для прикладу, начальника луганського обласного центру зайнятості Андрія Черкасова. Партія регіонів поставила на цю посаду людину, яка недавно ходила в лідерах НДП. Щось у нас поліпшилося? У нас в області катастрофічна нестача робочих рук, а він є головним «виробником» безробіття. Тому що платить гроші всім безробітним без розбору. Це колись не було робочих місць; зараз їх — навалом. А система працює! Чи він запропонував нам, народним депутатам, змінити систему і припинити розбазарювання державних коштів? Ні! Навіщо? Чим більше безробітних, тим більше відрахувань. У мене немає упередження до пана Черкесова, але для чого він прийшов у Партію регіонів?

Або візьмемо іншого чиновника. Є така екологічна інспекція. Очолює її людина, яка була у списках Партії регіонів на виборах до міськради Луганська. Номер у списку не сподобався — пішов до Вітренко. Це що — одне й те саме?! Пройшов до ради, але, не отримавши нічого, швиденько прибіг до Партії регіонів: «Дайте посаду!». Чого він прагнув, міняючи партії?

Можу назвати ще масу людей; усі вони свої посади, закони застосовують для боротьби з... населенням. Підприємці — це ж населення. Це ж — виборці. Так чого ж ви боретеся із власним виборцем?!

У рамках виборчої кампанії я зустрічався з людьми по всій області. Я вам скажу: основна маса дрібних підприємців, «базарників», проголосувала проти нас. За певну партію. Не буду її рекламувати — всі й так розуміють, за яку саме (мається на увазі БЮТ. — Ред.). Чому так? А ось цей чиновницький «бєспрєдєл» насамперед ударив по них.

Коли ринковий збір у Луганську збільшують у два з половиною рази — це добре чи погано? Коли збільшують тарифи на комунальні послуги для населення? Це ще можна зрозуміти, коли воно йде до скарбниці. А коли приходить чиновник з тієї ж екологічної і називає вам суму збитків, які ви начебто завдали місту, — 360 тисяч. Скажіть, які збитки від невивезення сміття можна завдати на території однадві сотки? Вилити туди сто тонн нафти чи що? А в підприємства й обігу такого немає, цей штраф означає для нього банкрутство. Але ж усі розуміють: чиновнику потрібен «відкат» на суму 10 відсотків... То чи потрібна нам така інспекція і такий її керівник? Чи підвищимо ми так авторитет партії?

Я вважаю, нам не потрібні якісь з’їзди і якісь крики в області, якщо ми будемо правильно вести політику. А в нас є, може, й більш кричущі випадки — захоплення землі, вирубка лісів (у нашій степовій зоні!), вирубка парків. І це також роблять члени партії, хоч як дивно. Ті, в кого, окрім двох чи трьох квитків різних партій, є ще й не один паспорт, окрім українського. Або сусідньої країни, звідки не видають [українським правоохоронним органам], або з далекої й теплої. Вони роблять тут нечистий бізнес, гроблячи імідж партії, жити ж бажають в іншій державі, яка для них буде зручнішою й красивішою. А я — українець. У нас має бути чітке розуміння і щодо мови, і щодо НАТО, і з усього кола питань. Але, звичайно ж, не на догоду якимось іншим державам, а на користь власній країні. І я хочу жити в цій країні, і бути похованим поруч зі своїми предками. І щоб люди, проходячи повз мою могилу, казали: «Царство небесне», а не плювали на хрест.

ДОСЬЄ «УМ»

Ландик Володимир Іванович

Народний депутат України, член фракції Партії регіонів (126й номер у списку), член Комітету ВР з питань свободи слова та інформації. Перший заступник голови Луганського обласного відділення ПР.

Народився 27 грудня 1949 р. у с.Часів Яр Донецької області.

Освіта: Дніпропетровський металургійний інститут (1972), інженерметалург.

Кар’єра: 1972 —1994 — в управлінні з виконання покарань УВС Луганської області, 1994 —1996, 1999 —2005 — гендиректор ТОВ «Норд­сервіс» (Луганськ). 1996 —1999 — віцепрезидент ВАТ «Норд» (Донецьк). Був народним депутатом від Партії регіонів V скликання, депутатом Луганської міськради. Перед тим (до 2000 р.) — член Партії труда.

Одружений. Має сина 1974 р. н.