Запливи для зростання: на зимовому ЧС українські плавці оновили національні рекорди, але залишилися без нагород
На Олімпіаді в Парижі вітчизняні плавці виступили зовсім не так, як очікували від них їхні наставники та вболівальники. >>
Тетяна Лебедєва: На жаль, не можна у довжину стрибати в сукнях
29.01.2008
Тетяна Лебедєва — золота призерка Афін–2004 у стрибках у довжину, срібна й бронзова — Афін та Сіднея в потрійному.
Олімпійську чемпіонку, багаторазову чемпіонку світу та Європи зі стрибків у довжину й потрійним росіянку Тетяну Лебедєву в Києві зустрінеш нечасто. Як зізналася титулована спортсменка, до столиці України вона приїздить лише з однієї причини: другий рік поспіль відвідує церемонію нагородження кращих легкоатлетів України (премія «Афіна»). На запрошення Олени Говорової — бронзової призерки Сіднея–2000, організаторки цієї премії, — Тетяна погодилася не лише тому, що багато років товаришує з колегою, а й через те, що просто хотіла відвідати Київ, де раніше не бувала. Цього року Лебедєва нагороджувала переможця «Афіни» в номінації «Приклад для наслідування». Насправді таким прикладом є вона сама. У віці 31 рік вона досягла вже, здавалося б, усіх можливих титулів, має 5–річну доньку, але планує змагатися ще дуже довго…
«Не виключено, в Росії я наслідуватиму приклад Говорової»
— Коли я вперше їхала до Києва на запрошення Олени Говорової, навіть не знаю, що мене більше цікавило — саме святкове дійство чи українська столиця, куди давно вже мріяла потрапити, — зізналася Тетяна в розмові з кореспонденткою «УМ». — Мені приємно, що Говоровій нині вдається проводити «Афіну» на високому рівні. Бо пам’ятаю період, коли в Олени були серйозні проблеми з організацією цього заходу: не могла знайти спонсорів, руки ледь не опускалися. Але зараз, бачу, ситуація змінилася на краще. Дивлячись на український приклад, я думаю про можливість проведення подібної церемонії в Росії, адже такого заходу в нас ще ніхто не придумав проводити. Проте займуся цим уже після завершення спортивної кар’єри. Думаю, по допомогу в організації звернуся до Олени, адже в неї чудово виходить створювати красиве дійство.
«Спортсмени трохи божевільні, і я не виняток»
— Як вам вдалося віднайти час для відвідин Києва у щільному графіку підготовки до Олімпійських ігор?
— Після літнього змагального сезону мені довелося погодитися на операцію на ахіллесовому сухожиллі. Задля вдалого виступу в олімпійський рік вирішила підготуватися як слід. Зараз тренуюся один раз на день, тому стало трохи більше вільного часу. Можу собі дозволити брати участь у різних заходах, робити фотосесії, приділяти час журналістам. А от у лютому відправляюся на тренувальний збір, з якого й почнеться серйозна підготовка до Ігор. Першу перевірку сил на змаганнях планую провести в травні.
— Ви вже повністю відновилися після операції?
— Почуваюся набагато краще, вже майже вийшла на максимальні об’єми навантаження. Хоча під час тренувань м’язи на нозі ще сильно втомлюються, тому доводиться робити розслаблюючі ванночки, масажі.
Я завжди кажу, що спортсмени трошки божевільні — вони готові йти на все заради перемог. Не виняток і я.
— Ви можете назвати себе забобонною?
— Намагаюся якомога менше звертати увагу на різні прикмети. Якщо чорна кішка перебіжить дорогу — сміливо йду вперед, нагадуючи собі, що в Єгипті кішка — священна тварина. Не замислююся й над тим, на яку ногу одягну першу шиповку.
Ніколи не зверталася до ворожки — не хочу знати свою долю наперед. Бо якщо скажуть щось добре — розслаблюся, а якщо наворожать погане — у голову лізтимуть негативні думки. Тому краще жити сьогоднішнім днем і радіти від того, що маєш.
— Тетяно, в секторі ви завжди виглядаєте стильно, постійно змінюєте зачіски. Це данина моді чи вам хочеться залишатися привабливою жінкою навіть під час змагань?
— Якщо чесно, то насамперед це данина журналістам. Адже вони мене постійно запитують, як ви–глядатиме моя наступна зачіска. Хоча, з іншого боку, жінки завжди залишаються жінками. На жаль, нам не можна стрибати у сукнях. Тож і намагаємося привернути до себе увагу татуюваннями, зачісками, пірсингом — у кожної своя «фішка». Адже прихильники «королеви спорту» звертають увагу передусім на зовнішність дівчат, а вже потім дивляться на результат і техніку виконання стрибка.
— Як довго плануєте затриматися в професійному спорті?
— Маю намір виступити й на Олімпійських іграх у Пекіні, й на чемпіонаті світу–2009 у Берліні. У світовому форумі можу брати участь без відбору як переможниця минулорічного чемпіонату в Осаці. Водночас мрію поїхати на Олімпіаду–2012 до Лондона, а рік по тому — позмагатися на легкоатлетичній першості світу, що вперше відбудеться в Москві. Думаю, це стало б гідним завершенням моєї спортивної кар’єри.
