Велогонщик Володимир Дюдя є «ходячим» підтвердженням того, що по–справжньому талановита людина талановита в усьому. Прийшовши у велоспорт уже 14–літнім, хлопчина через якісь два роки виконав норматив майстра спорту міжнародного класу. Нині один із найсильніших трековиків світу цікавиться як науковими розробками вітчизняних фахівців (саме на Батьківщині йому відмінно зробили операцію на коліні), так і переймає практичні навички за кордоном. Володимир пише вірші і соромиться, наче школяр, коли спілкується з людьми, до яких відчуває велику повагу. Отримуючи приз найкращому спортсменові України за грудень 2007 року з рук президента НОК Сергія Бубки, Дюдя зашарівся і не зміг підібрати слова, щоб переказати свої емоції.
На Святвечір спортсмен відзначив своє 25–річчя. Із дружиною Світланою вони виховують сина. Через часту відсутність батька вдома маленький Владислав не одразу його пізнає, коли Дюдя–старший повертається з відряджень. І на питання «де твій тато?» впевнено вказує не на Володимира, а на його фотографію на стіні. Велогонщик збирається усунути цей недолік, але вже після Олімпійських ігор — у Пекіні він має велике бажання замахнутися на найвищу сходинку п’єдесталу.