(Укрінформ.)
Отже, Руслана. Красива, енергійна, вольова, рішуча, етнічна, вибухонебезпечна, дико-танцювальна, платинова... Забагато чеснот як для простого смертного, а от для учасника пісенного конкурсу «Євробачення» —якраз. Період чуток завершився — час діяти й інформувати про це громадськість. У середу на спеціальній прес-конференції президент НТКУ Олександр Савенко офіційно оголосив, що представником від України на цьогорічному «Євробаченні» буде співачка Руслана Лижичко. Принагідно пан Савенко не забув нагадати про те, що Україна в цьому престижному конкурсі братиме участь втретє — вперше, як пасивний учасник, вона лише транслювала концерт-змагання у 2002 році, потім вікно в музичну Європу рубав Сашко Пономарьов, і ось тепер аудиторію «Євробачення», яка в різні роки становила від 160 до 300 мільйонів осіб, збирається трішки «пошматувати» Руслана. А у зв'язку з тим, що умови цьогорічного конкурсу дещо змінилися, їй доведеться пройти ще й півфінал. Чотирнадцять з двадцяти чотирьох учасників гранд-фіналу вже відомі — це Туреччина, як країна-організатор на правах минулорічної перемоги, чотири країни, що традиційно переказують найбільші внески в бюджет конкурсу — Франція, Іспанія, Великобританія й Німеччина, — ще дев'ять країн, серед яких і Росія, потрапляють до фіналу за результатами «Євробачення-2003». Ми залишилися за бортом цього розподілу і своє право співати у град-фіналі мусимо виборювати разом із 22 іншими країнами (Білорусь, Естонія, Кіпр, Фінляндія, Македонія...) У півфіналі 12 травня, як і у фіналі 15 травня, переможця визначатиме тележурі під час телефонного голосування.
Руслану цей нюанс аж ніяк не розчарував — вона налаштована оптимістично і по-бойовому. «Я у хорошій формі, — бадьоро відрапортувала Руслана. — Нещодавно ми здійснили всеукраїнський тур, дали сорок концертів, кожен з яких тривав дві з половиною години. Мені та моїй команді не бракує витривалості, енергії, бажання рухатися вперед...Я їду туди за перемогою. І для мене є важливою перемога не стільки на «Євробаченні», як у Європі. Я хочу, щоб мої кліпи крутилися по MTV, а диски продавалися в музичних магазинах за кордоном».
Свій бойовий дух Руслана допінгує реальними справами — підготовка до «Євробачення-2004» є багатофланговою й добре продуманою. 31 січня вона відвідає Білорусь, де буде гостем на національному фіналі ПКЄ-2004 цієї країни. Європейський етап підготовки складатиметься з промоційного туру Руслани щонайменше в десяти країнах Європи (Великобританія, Швеція, Польща, країни колишньої Югославії, Прибалтика, Росія...) Це будуть не лише концерти, а й ротація кліпів, клубні виступи, участь у ток-шоу тощо. В Україні співачка має намір реалізувати інтерактивне шоу під умовною назвою «Допоможи Руслані краще підготуватися до «Євробачення» й обіцяє прислухатися до слушних думок та порад. Але найнагальнішою проблемою для неї наразі є пісня та кліп, який має бути відзнятий уже в лютому. Пісня, запевняє Руслана, вже майже готова — це буде композиція у стилістиці «Диких танців», двомовна: основна частина — українською, приспів — англійською. До зйомок кліпу планують приступити незабаром — як варіанти «натури» розглядають Прагу та Лондон. Над самим виступом Руслана також замислюється вже зараз — за правилами конкурсу, на сцені має бути не більше шести чоловік. Балет співачки складається з дванадцяти танцівників, тож доведеться на час виступу переполовинити артистів, але зробити це так, щоб «обрізання» не позначилося на якості концертного номеру. Всі ми прекрасно розуміємо, що балет Руслани «Життя» — це дуже вагома складова її шоу, але співачка закликає не хвилюватися й зробити зі свого виступу «цукерочку» навіть із п'ятьма танцюристами.
Фінансове питання, з усього, поки що є чи не найбільшим знаком запитання в цих грандіозних приготуваннях. Дещо Руслана планує оплатити власним коштом, деякі зароблені гроші на «Євробачення—2004» обіцяє виділити Національна телекомпанія. Але, напевне, без спонсорської допомоги не обійдеться. Втім, як говорить сучасна народна мудрість, є цікава ідея — будуть і спонсори.
Схоже, Україну на «Євробаченні-2004» представлятиме не лише Руслана — російські ЗМІ майже зі стовідсотковою впевненістю говорять про те, що їхню країну на цьому конкурсі презентуватиме не хто інший, як наша рідна Вєрка Сердючка. Отож Руслані там буде не нудно, а з нас корона не впаде — ми і за свого земляка Данилка, навіть якщо він співатиме за Росію, вболіватимемо щиро й кулаки триматимемо не менш енергійно, ніж за Руслану.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
