Усі ми певні, що це — аксіома: бодай де–юре, згідно з чинною Конституцією, «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу...» є власністю усіх без винятку українців. Від пенсіонера з багаторічним трудовим стажем — до олігарха з багатомільйонними (і навряд чи трудовими) статками. Де там: перераховані в статті 13 Основного закону багатства є лише «об’єктами права власності Українського народу»! Не більше. Ще одна сфера людського буття з проваллям між правами й реаліями «маленьких українців». Бо ж «від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування», зазначено у цій таки ж, 13–й, статті.