Ейко здатна реагувати на біль.
Британський учений, фахівець у галузі штучного інтелекту Девід Леві, автор популярної на Заході книги «Кохання і секс з роботами: еволюція стосунків людина—робот», переконує: в недалекому майбутньому роботи замінять людям не лише сексуальних партнерів, але й коханих. Роботи ощасливлять людство, переконує Леві.
Андроїди уже існують, і вчені їх постійно вдосконалюють.
На сайтах фірм–виробників андроїдів можна знайти «ляльок» зразка 2003 року і минулого. Їх порівняння приводить у шок: андроїди–2007 стрімко прогресують і стають усе більше подібними до людей.
Давайте познайомимося з трьома найбільш відомими у світі представницями роду андроїдів. Усі вони поділяються на фемботів (з поєднання англійських слів «жінка» та «робот») та мейлботів (поєднання слів «чоловік» та «робот»).
Ейко є наймолодшою з родини фемботів: її світова прем’єра відбулася минулого року в «Науковому центрі» канадського міста Онтаріо. З огляду на вік вона ще навіть не навчилася ходити. Втім Ейко має певні переваги перед іншими фемботами: розмовляє, читає, розрізняє кольори, обличчя, предмети, здатна повідомляти прогноз погоди та підтримувати простеньку розмову.
Ейко є першим з андроїдів, хто реагує на біль і при цьому демонструє відповідну міміку. Зріст її — 151 сантиметр, жіночі параметри: 80—57—84 сантиметри.
Це найбільша секс–бомба з усіх фемботів. Зріст — 160 см, об’єм бюсту може бути від 75 до 101 см, талія — 56 см, стегна — 86 см, вага — від 36 до 48 кг (у залежності від параметрів бюсту та комплекту поставок), розмір взуття — 36/37.
Енді має все, чого лише можуть бажати чоловіки, а передусім, звісно, — «янгольську терплячість». Так обіцяє фірма–виробник First Androids («Перші андроїди»), яка знаходиться в баварському місті Ноймаркт неподалік Нюрнберга. Енді також має спеціальні секс–функції, пульс, який прощупується, та регульовану систему температури тіла. На сайті виробника Енді подає свою візитівку, в якій вказує, що народилася 1 березня 2001 року і тепер мешкає в Нюрнбергу, пропонує вам номер, за яким їй можна надсилати SMS, та «свою» електронну адресу. Вона зазначає, що любить бути білявкою, але може з’явитися перед майбутнім власником і шатенкою. Очі можуть бути зеленими або блакитними. Вона кокетливо додає, що охоче погодиться на татуювання чи пірсинг. А головне — має досвід у всіх формах і видах еротизму.
В Енді вражає те, що за сучасного рівня технологій люди навчилися виготовляти для андроїдів шкіру, волосся та очі такої якості, що їх не відрізниш від справжніх.
Цей фембот найбільш вправний у розмовах. І до того ж, дуже вродливий. Описувати її не варто, бо краще побачити і почути «вживу» за вказаною вище адресою. Враження приголомшуюче. Діти не можуть відрізнити цього андроїда від справжньої людини.
Творцем Реплаї Q1 є японський комп’ютерний фахівець Хіроші Ісігуро з університету міста Осака. Американський психолог та провідний світовий фахівець у галузі штучного інтелекту доктор Роберт Епстайн описав свій досвід спілкування з Реплаї Q1 в статті «Моє побачення з роботом» у часописі «Американська наукова думка» (червень—липень 2006 року). Американця особливо вразило те, що Хіроші Ісігуро створив меншого андроїда — повну копію його чотирирічної доньки.
Ведуться роботи над різними типами андроїдів. Китайці створили фембота поп–зірку. Ця блондинка європейського типу на ім’я Діон виконує китайські пісенні хіти. Окремі андроїди вже здатні розпізнавати і відповідати на більш ніж 13 тисяч фраз, розв’язувати математичні задачки, читати тексти, готувати прості страви.
У книзі «Кохання і секс з роботами» доктор Леві прогнозує радикальні зміни в моральних засадах людства впродовж найближчих 40 років. Він обіцяє, що теперішнє покоління молоді буде жити у світі андроїдів, які цілком змінять людську ментальність: продемонструють такі любовні практики, які нам ще й не снилися, ми будемо мати за партнерів гуманоїдів, яким розповідатимемо наші найбільші таємниці. «Бачення співжиття з штучним партнером, чоловіком, дружиною, приятелем чи коханкою, наразі залишаються за межами нашого сприйняття. Але я вважаю, що завдяки своїм різнобічним талантам роботи виявляться дуже привабливими життєвими партнерами», — говорить Леві.
Кохання до штучних створінь у людській подобі не є новим, згадки про це можна знайти ще в грецькій міфології. Скульптор, цар Кіпру Пігмаліон, який цурався жінок, боячись їхньої підступності, зробив зі слонової кістки статую прекрасної Галатеї і закохався в неї. Богиня Афродита оживила статую, і та стала дружиною Пігмаліона.
Ця легенда надихнула багатьох митців: від класика грецької античної літератури Овідія до Жан–Жака Руссо та Бернарда Шоу. Кіно десятки разів зверталося до теми андроїдів та їхніх можливих любовних стосунків з людьми. Згадаємо лише два найгучніші фільми цього ґатунку: класичну стрічку 1982 року режисера Рідлі Скотта «Той, що біжить по лезу бритви», в якій актор Харрісон Форд виступає в ролі колишнього поліцейського, котрий отримує завдання винищити андроїдів, які вийшли з–під людського контролю, та фільм Стівена Спілберга «Штучний інтелект» (2003), в якому однією з провідних є тема сексуальних стосунків між андроїдами та людьми.
«В наші часи вже немає нічого дивного в тому, що ми обдаровуємо нашою симпатією все досконаліші електронні іграшки. Чи буде вже такою великою несподіванкою, якщо людина вступить в емоційний зв’язок з комп’ютером з людським обличчям?» — запитує Леві. Згадана книга британського вченого має присвяту: «Для Ентоні, студента Массачусетського технологічного інституту, який марно намагався знайти собі дівчину, після чого прийшов до висновку, що його більш задовольнять контакти з комп’ютером».
Леві переконаний, що в сексі роботи невдовзі замінять нам живих партнерів. І підтверджує свої висновки екскурсом у недавню історію «машин для кохання». Він, зокрема, згадує про вібратори, які приводилися в дію паровою машиною, або подібного призначення пристрої, які діяли за принципом годинникового механізму. В антології японської порнографії XVII століття автор також вичитав про «любовну мандрівну подушку». Ця штучна вагіна мала в Японії назву «азумагата», тобто «замінник жінки», і виготовлялася з панцира черепахи, в якому був обшитий оксамитом отвір. А голландські мореплавці брали з собою у довгі морські подорожі шкіряні ляльки ручної роботи, з якими ділили ложе. Тому ляльки для любовних розваг в Японії досі називаються «голландськими дружинами».
Одна з останніх моделей японської фірми «Орієнт Індастрі», яка від кінчика пальців на ногах до волосся на голові (як і на дотик) нічим не відрізняється від справжньої молодої японки, отримала ім’я Антарктика, оскільки саме такі ляльки забрали з собою японські вчені на полярну станцію «Шоу», щоб вони зігрівали їх в довгі полярні ночі. Ціна таких ляльок на цей час вагається в районі шести тисяч доларів. Хоча глава фірми «Орієнт Індастрі» рішуче заперечує: «Голландська дружина» — це вже значно більше, ніж звичайна лялька, предмет для заспокоєння сексуальних потреб. Вона також може стати єдиною в своєму роді незамінною коханкою, яка гарантує чоловіку відчуття безпеки».
Доктор Леві підтримує таку думку. Але якщо роботи у вигляді чоловіка чи жінки вже через кілька років фізично не будуть відрізнятися від живих людей, то чи стануть вони серйозною конкуренцією для нас? Чи, можливо, цілком нас замінять?
Людський вигляд андроїдів для виробників уже не є проблемою. Прогрес на цей час зупинився в мертвій точці з причини надання роботу людської душі. Їхня сенсорна система ще не настільки розвинена, щоб відрізняти одне людське створіння від іншого. Андроїд з такою ж легкістю може мати контакт зі своїм власником, як і з будь–якою іншою особою. Але доктор Леві розраховує на швидкий прогрес техніки. Інтерес до іншої особи, гумор, чуйність і кохання — це лише питання техніки, вважає він. Роботів можна навчити співпереживати: машина лиш повинна стежити за своїм партнером, а потім робити висновки на підставі його реакцій і відповідно реагувати собі. Власне, так роблять люди.
Леві стверджує, що штучні партнери на голову вищі за тих, що з крові та плоті. Фембот ніколи не поскаржиться на мігрень, а мейлбот на те, що він стомлений після роботи. У них не існує поганого настрою, підступності, гігієнічної відрази. Ваш партнер залишиться вічно молодим і безсмертним, бо якщо навіть потрапить під машину, то його можна стовідсотково відтворити разом з характером та навичками, які записані на жорстких дисках всередині андроїда.
Питання лиш в тому, які моральні, соціальні та цивілізаційні наслідки буде мати спільний світ людей та роботів. На цей час фірми виробники пропонують переважно фемботів. Фахівці вважають, що в майбутньому ситуація зміниться на протилежну. Жінки мають більші сексуальні потреби, ніж чоловіки. У фільмі Стівена Спілберга «Штучний інтелект» головний герой, секс–андроїд Жиголо Джо (у цій ролі британський актор Джад Лоу) хвалькувато заявляє: «Якщо у тебе хоча б раз був робот–коханець, то вже ніколи не захочеш справжнього чоловіка».
Мейлботам неважко додати функцію штучного запліднення, і тоді більшості представників «бридкої статі» вже нічого робити на цій планеті. Це не фантастика. Це, можливо, недалеке майбутнє, якого не уникнути. Леві передбачає, що перші шлюби між людьми та роботами можливі приблизно 2035 року.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
