У середу в Мінську пройшла презентація білоруського перекладу книги Олександра Ірванця «Рівне / Ровно». Сам письменник у столицю Білорусі не приїхав — вірус грипу змусив його залишитися в Києві.
Книга Ірванця стала заручницею політичної ситуації. За переклад «Рівне/Ровно» взявся відомий білоруський письменник Уладзімір Арлов. Видання підтримала незалежна Спілка білоруських письменників. А презентація проходила в офісі опозиційної партії БНФ. «Напевне, тому «Рівне / Ровно» не беруть на розповсюдження державні книгарні», — каже Змітер Колос, видавець білоруської версії книги Олександра Ірванця.
До речі, «Рівне/Ровно» в Білорусі вийшло невеликим тиражем — усього 500 примірників. Звісно, проблеми з розповсюдженням і маленький тираж позначилися на якості поліграфії. «Книжка Ірванця заслуговує твердої обкладинки і хорошої палітурки, а ми змушені видати її в «м’якому» вигляді. Видавнича справа в Білорусі уже давно стала хобі, а не бізнесом», — із жалем констатує Колос.
Білоруські колеги Олександра Ірванця його творчість оцінюють дуже високо. «Роман «Рівне/Ровно» нагадав мені рідне місто Полоцьк, яке ментально поділене на «радянську» і «націоналістичну» частини», — сказав на презентації Уладзімір Арлов. «Ірванець органічно доповнює білоруську літературу, він заповнює ті ніші, які не заповнені нами», — відзначив голова Спілки білоруських письменників Алесь Пашкевич.
Треба відзначити, що переклад творчості Ірванця білоруською — це своєрідна вдячність йому за переклад українською книги Василя Бикова «Ходінці» і Уладзіміра Арлова «Реквієм для бензопилки». До речі, за перекладацьку діяльність Олександра Ірванця було запропоновано прийняти в почесні члени Спілки білоруських письменників і Білоруського ПЕН–клубу.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
