Верховна Рада підготувала до розгляду близько двох сотень нових законопроектів — таку цифру принаймні озвучив спікер Арсеній Яценюк. Відповідаючи на запитання про те, яку частку в масі цих актів складають законопроекти «від культури», заступник голови профільного комітету Верховної Ради України Ярослав Кендзьор насамперед називає зміни до закону про свободу совісті та до закону про державну мову. Останній проект (у розробці «нашоукраїнця» Павла Мовчана) конкуруватиме з майже двома десятками альтернативних варіантів, написаних комуністами та «регіоналами». Кожен із них так чи інакше лобіює двомовність у державі — неприховану або латентну — залежно від здатності автора закону маскувати свої дійсні наміри, говорить народний депутат.

Ми зустрілися з Прокопом Колесником на Майдані, біля колони з глобусом. «Тут написано, скільки кілометрів із цієї точки до різних міст, — каже Колісник після вітання. — Моя Поташня — це кінець світу, бо звідти немає ніяких доріг, але водночас вона — центр Всесвіту, бо там народився я».
Він живе у Словаччині, але є громадянином України, двічі номінований на Шевченківську премію (1994–го і 2008–го). У своєму селі Поташня на Вінниччині Прокіп Колісник — герой нашого часу. За його ініціативи відкрито Музей культури села і «Галерею Прокопа Колісника», а ще кожного літа митець запрошує своїх друзів на пленер, і тоді всім селом відзначають свято культури. Коли не в змозі малювати, то пише. Є автором двох книжок есеїв — «Чисниця» (2001) та «Від першої особи самоти» (2002), виданих у Словаччині. Його називають християнським художником, але це не заважає Прокопу Коліснику планувати серію робіт оголених жінок.