Під хвіст рекламі

«Нарешті у нас є плакати!» — хтось із відвідувачів Фонду сприяння розвитку мистецтв написав у книзі відгуків. З 15 по 25 січня тут проходить І Всеукраїнська бієнале студентського плакату. Представлено понад 70 студентських робіт із чотирьох «вишів» — Хмельницького національного університету, Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, Київського державного інституту декоративно–прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука і Київського інституту реклами. Ідея провести Бієнале студентських плакатів належить Володимирові Грищенку, члену Національної спілки художників України, викладачеві дизайну Хмельницького національного університету. Ще замолоду він цікавився методикою славетної школи польського плакату — там і бієнале практикують давніше. Грищенко організував першу виставку у Хмельницькому, а коли побачив інтерес відвідувачів, то сконтактував зі старим другом, однокурсником Олександром Мікулою, викладачем кафедри графічного дизайну Київського державного інституту декоративно–прикладного мистецтва і дизайну імені Бойчука та спільними зусиллями визнані дизайнери організували І Всеукраїнську бієнале студентського плакату.

«Майже 30 років про плакати ніхто не чув. Вони якось вимирали. Та ми вирішили показати, що діти малюють, мають оригінальні, свіжі ідеї, а їхні думки примушують думати всіх, від малечі до літньої людини. Мене не дивує, що студенти порушують такі глибокі теми. Я з ними спілкуюся щодня і бачу, що вони мають думки, не гірші за досвідчених професіоналів», — каже Олександр Мікула. За його словами, плакат у загальноприйнятному світовому розумінні є найвиразнішою, найскладнішою, найуніверсальнішою і найдоступнішою водночас формою графічного дизайну.

Експозиція зроблена не за темами, а за закладами. Хоча умовно можна виділити кілька груп — комерційна, соціальна реклама, книжкова, театральна, плакати на тему психологічних проблем, філософських помислів і, як не дивно, національних питань. Роман Дорошенко представив на бієнале 3 плакати на тему «Історія шрифту»: «Мова — національна душа народу», «Спочатку було слово, і слово було у Бога, і слово було Бог», «Всі слова народжені діалогом». Але не менш патріотично налаштовані й інші студенти. Вони хочуть, щоб ближній не курив («Ще є час кинути палити» Сергія Навакевича), жінки не робили абортів («Твоє життя благає продовження», «Він, як і ти, прагне сонця», «Не кидай життя на вітер» Ольги Дружиніної), щоб люди читали шедеври світової літератури («О. Довженко, «Зачарована Десна», «Дж. Даррелл, «Збірка оповідань», «Р. Кіплінг, роман Кіш» Олі Кушнір), щоб безпритульні не замерзали у парках («Пропоную теплу ніч» Інни Шевченко), щоб не впадали у депресію («Ми допоможемо знайти тобі шлях у житті. Центр Психологічної підтримки молоді» Романа Ламнеки), мали на все власну думку («Дивись на світ власними очима» Олени Грищенко), щоб подорожували, відпочивали у студентських кафе, купували гарні весільні плаття, слухали якісну музику, ходили на найкращі вистави, піклувалися про екологію.

Наталя Співак представила на бієнале одну з найкращих своїх робіт — «Розкрий свій потенціал». «Це най­глибша моя робота і найскладніша ідея. Я зобразила людину як фортепіано, де кожна клавіша є її проявом характеру, і, щоб людина себе пізнала, треба грати складні мелодії, залучати всі ноти», — пояснює дівчина. А Олена Грищук не хоче дивитися на світ через квадратні окуляри. Своїм плакатом вона хоче думати власною головою. «Поки дітей не маю, щоб їх вчити, тому виражаю свої творчі амбіції виховання на загал», — додає скромно.

Організатори І Всеукраїнської бієнале студентського плаката кажуть, що через 2 роки старатимуться зробити виставку масштабнішою. А тим часом... вони визначають найкращі роботи з–поміж учасників, які нагородять дипломами і планують презентувати в інших містах України. У цьому їм пообіцяло допомогти Міністерство у справах сім’ї та молоді й посприяти залученню плакатів в український рекламний простір. Від себе Міністерство відзначило плакати на тему абортів.