Герої не вмирають

Днями в Києві відбувся пам’ятний вечір із нагоди 95–річчя останнього головного командира УПА Василя Кука. Він не дожив до свого ювілею менш ніж півроку. Цей ювілей, як і 90–річчя Кука, планувався за його активної участі. Та не сталося. Командира Української повстанської армії не стало.

Він пройшов крізь підпілля, збройну боротьбу, ув’язнення, наклепи, звинувачення у співпраці з НКВД, неможливість працювати за обраним фахом (історика). У 1991–му, стоячи на порозі свого 80–ліття, Кук знову взявся за активну діяльність. Лекції, статті, зустрічі, робота з історичними архівами — до самої смерті він не покладав рук. І на десятому десятку свого життя пан Василь міг похизуватися ясною пам’яттю, гострим розумом, здатністю чітко викладати свої думки, навіть електронною скринькою в інтернеті з логіном 1913 (рік народження). Будучи чинним у званнях і посадах, на які його призначав ще Роман Шухевич, Кук залишався нашим активним сучасником.

На похороні командира були присутні тисячі людей. І на 95–річчі Кука яблуку не було де впасти. У залі видавництва «Смолоскип» виступили син Василя Кука Юрій, історик Володимир Сергійчук, дослідник історії визвольного руху Володимир В’ятрович та інші. Представили книгу «УПА в запитаннях і відповідях головного командира» її автори — публіцист Ярослав Сватко та упорядник Сергій Дібров.

Володимир В’ятрович порівняв життєвий шлях Василя Кука з долею України в ХХ столітті, адже всі віхи Кукового життя, без сумніву, належать до значущих подій української історії. «1937 року Василь Кук переходить у підпілля. Він, по суті, став першим підпільником в Організації українських націоналістів, — розповідає В’ятрович. — Адже до того всіх активістів, які перебували під загрозою арешту чи усунення, переправляли за кордон — у Чехію або Австрію. Василь Кук відмовився переїжджати в еміграцію — він перейшов на Підгаєччину (нині — район Тернопільської області. — Авт.), де почав діяти абсолютно таємно, покінчивши з легальним способом життя. Там Кук став організатором першої підпільної друкарні. Для багатьох провідних членів ОУН він був прикладом, дороговказом, за яким ішли».

...Кажуть, людина живе доти, доки її пам’ятають. Можливо, саме звідси походить твердження про те, що герої не вмирають. Василь Кук належить до числа таких, адже він боровся за волю України до кінця життя.

Ольга ХУДЕЦЬКА