Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Лев Маркосян «Біля моря».
Галерея «Триптих» — одна із найстаріших у Києві. Як каже її директор Тетяна Савченко, вона вже солідна леді. «Нам не мало не багато — цього року пішов 19–й. Маємо свої традиції, своїх майстрів, свої смаки. Щороку намагаємося в перші числа січня організувати свято для себе і наших художників, виставити картини з власного фонду, щоб був ще один привід зібратися разом, попити вина, згадати про минулий рік. Наші художники досить відомі та самодостатні, надають перевагу персональним виставкам. Але на різдвяні свята залюбки збираються у галереї — на спільній виставці «Різдвяний дивертисмент». У галереї представлено роботи 25 «зірок» українського мистецтва, в тому числі й Петра Бевзи, Едуарда Бельського, Володимира Будникова, Олександра Животкова, Бориса Буряка, Анни Гидори, Тіберія Сільваші, Ігоря Яновича, Олексія Малих...
Лев Маркосян стоїть у кутку, попиває вино і щось розказує своєму приятелю — художнику. «У Києві не так багато галерей, де можна зібратися. В нас взагалі живопис у ієрархічному плані стоїть позаду, хоча картини українських майстрів мають попит у світі. От нещодавно їздив із «Триптихом» на московський фестиваль «Арт–манеж–2007». Там були представлені великі галереї і дуже дорогі речі. Але лондонці запримітили маленьку київську і запросили нас презентувати живопис у Британії», — каже Маркосян. На запитання, як він може пояснити тенденцію, яку відзначають київські мистецтвознавці — пожвавлення інтересу до живопису серед членів Партії регіонів, художник відповів, що політики часто купують, що більше і дорожче. «Їм давно пора заходити в галереї для виховання гарного смаку. А тепер це стало модно, тому й купують».
Галерея «Триптих» — невелика, але свій простір віддає тільки під дорогі якісні полотна, які на тлі товару з Андріївського узвозу кардинально вирізняються елітарністю. За келихом вина мистецтвознавці проводили паралелі і дійшли висновку, що «Триптих» — це наш варіант лондонської Marlborough, але та продає страшного Френсіса Бекона, а наша — красивого Сергія Савченка. У галереї можна не тільки помилуватися фондом «Триптиху», а й купити щось додому чи в офіс, картини з «Різдвяного дивертисменту» коштують від двох до дев’ятнадцяти тисяч доларів. Пейзаж–натюрморт, трохи абстракції, ніяких страшилок — все як на Різдво, і плюс вишуканий смак галеристів, майстерність художників і трохи вина.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>