Білі починають і виграють

У п’ятницю другий концерт «Нашого Різдва» відвідав Президент України з родиною. За ним у ложу, прикрашену гірляндами і гілками ялинки, потяглася уся президентська рать — Віра Іванівна Ульянченко з чоловіком, спікер ВР Арсеній Яценюк з дружиною, Раїса Богатирьова, і під ложею «колядували» міністр культури Василь Вовкун, міністр зовнішніх справ Володимир Огризко, міністр охорони здоров’я Василь Князевич, регіонального будівництва — Василь Куйбіда, юстиції — Микола Оніщук, улюблений художник Президента Іван Марчук та інші державні мужі. Концерт розпочався майже вчасно — о 19.15. Враховуючи присутність Президента і рамки металошукачів на вході, ніхто такої пунктуальності навіть не сподівався.

«Нема куті — нема вечірки»

У цьому концерті було вже все, що зазвичай уявляють люди, які чують слова «Наше Різдво», — виконавці, які співають українською завжди, а не тільки на державних концертах, янголи з трубами, що приносили на землю благу вість просто з квадратів у стелі Палацу спорту, колядники з зіркою, танцюристи в українських костюмах, свічки і вертеп. Коли на прес–конференції хтось запитав у організаторів: «Це ж, мабуть, знову будуть шаровари?» — Тарас Чубай відповів: «Шаровари можна по–різному сприймати і трактувати. Ви, очевидно, говорите в негативному сенсі, а у нас будуть позитивні шаровари. У нас не буде партійного концерту — дівчата в бойових вінках і так далі». А Михайло Крупієвський додав: «Якби ми робили шароварне шоу, його б показував інший канал, не комерційний «1+1». До слова, картинка для телебачення була неземної краси — рідкісна розкіш для операторів: і світло, і декорації, і лазерне шоу, і плазмові екрани, і багаторівнева сцена з купою деталей. Правда, операторам плюсів не довелося знімати й монтувати телеверсію — це взяла на себе структура Михайла Крупієвського Film Plus Production, а режисером телеверсії був Роман Бутовський.

До триповерхової сцени на другий день додалася невелика ковзанка — з ялинкою, міськими ліхтарями, лавочками, засніженими бордюрами. Виглядало це трохи по–американськи, зате давало можливість не перевантажувати сцену танцюристами, а глядачам — не тільки слухати, а й дивитися шоу. Ведучий — ангел Сашко Положинський (лідер гурту «Тартак») виявився сучасним воїном світла — то «місячну доріжку» Майкла Джексона виконає, то білим накладним хайєром потрясе, то продемонструє знання сучасних рекламних афоризмів на кшталт «Нема куті — нема вечірки». Остап Ступка–чорт, попри акторський фах, попри всю свою чорноту і яскраво червоні ріжки, виявився бляклішим за свого партнера — і колеса від вельзевулового крісла у нього зламалися вже на другому виході, і чорна перука відпала, і з Різдвом він боровся ніби понарошку.

Святе сімейство. Не те, що ви подумали

Чому в концерті не було того чи того — можна перепитувати довго, але до присутніх не було жодних питань. Зрозуміло, і чому Олег Скрипка (з Лє Гранд Оркестром), і чому «Піккардійська терція» (шкода, що тільки «Застеляйте столи» самостійно виконали), і чому Олександр Пономарьов, і чому «Тартак» з «Гуляйгородом», і чому «Мертвий півень», і чому Тарас Чубай. Оскільки музичним продюсером фестивалю був Тарас Чубай, усі запрошені й незапрошені — на його совісті: «Моі смаки — справа складна. Я відбираю виконавців за ознакою справжності». Щоб усе було по–справжньому, без фальші, Тарас Чубай, його дружина Ольга і маленька Іванка зображали «святе сімейство»: поки Тарас на сцені співав «Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі», на ковзанку виїхали сани з дружиною і меншою донечкою з електричним німбом — правда, Ольга була одягнена як Снігова королева. А потім, поки сестра Тараса Соломія колисала племінницю, дружина Чубая з перевдягненим Йосипом уже зображала сценку народження Христа. На екрані мальовані вівці, віслюки, корови віддавали шану новонародженому Спасителю.

Щоб справедливо і об’єктивно оцінити фестиваль «Наше Різдво», який 10 і 11 січня пройшов у Палаці спорту, треба було бачити обидва дні — і «Різдвяне шоу» (11 січня), і два сольники в одному концерті — Ал Ді Міоли і Тараса Чубая (10 січня). Цю думку підтвердив і один київський читач «УМ», який у понеділок зранку подзвонив у відділ культури, щоб поділитися враженнями. «У четвер ми хоч і понудьгували трохи на виступі Ал Ді Міоли, зате виступом Чубая були винагороджені сповна — купа задоволення, — сказав молодий чоловік, який не назвався. — Ми вирішили купити квиток і на другий день, концерт був зовсім інший — і теж дуже хороший. І ціни абсолютно доступні. До речі, ви помітили, що головні колядники — це львів’яни: і Чубай, і «Піккардійська терція», і «Дударик», і «Віртуози Львова», і «Мертвий півень». Хочеться подякувати організаторам за цей фестиваль, він справді дає відчуття нашого, українського, Різдва. Вперше потрапивши на фестиваль «Країна мрій», ми з дружиною тепер не пропускаємо жодного, будемо щороку ходити і на «Наше Різдво».

«Наше Різдво» на DVD і CD буде готове десь у січні наступного року — на «Наше Різдво–2».