«Ми починаємо не з нуля»

«Найближча турбота — це визначення календаря ігор у нашій відбірковій групі [до чемпіонату світу–2010]. Це дуже важлива подія», — сказав новий головний тренер збірної України Олексій Михайличенко наприкінці п’ятничної зустрічі з журналістами. Переговори керівників збірних–суперниць почалися вчора в Загребі (можливо, до сьогодні вже й успішно завершилися). Мета кожної команди — сформувати найкомфортніший для cебе розклад ігор. Скажімо, нам би було зручніше зіграти з іще «теплими» хорватами одразу після Євро–2008.

Україну на зустрічі представляють президент ФФУ Григорій Суркіс і наставник національної команди Михайличенко. Саме Льосика Суркіс–старший обрав для спільного керування збірною України в найближчі два роки. Виникає чимало питань. Скажімо, насторожує той факт, що Михайличенко, відповідаючи на запитання журналістів у п’ятницю, визнав: він не читав свого контракту із ФФУ (а речники Федерації на той час уже сповістили, що цю угоду укладено на два роки з можливістю подовжити на такий самий термін). У свою чергу, Суркіс приголомшив: «А хто вам сказав, що ми збираємося підписувати контракт? Можливо, ми просто потиснемо один одному руки, це й буде нашим контрактом».

Словом, є чимало підстав не вважати Михайличенка цілком самостійним, «справжнім» тренером «синьо–жовтих». Але віддамо належне формальностям і все ж процитуємо деякі вислови Олексія Олександровича та Григорія Михайловича. Президент ФФУ, до речі, на прес–конференції говорив удвічі більше за головного тренера.

Олексій Михайличенко:
«Для мене найголовніше — спростувати думку тих, хто в мене не вірить»

— Якщо говорити про нинішню збірну, то, безумовно, у нас є колектив, є команда. З цим ніхто не сперечається, і в мене навіть думок немає про те, щоб усе починати з нуля. Навпаки, всі ми вдячні нашій збірній за те, чого вона досягла. Але, на мій погляд, можна більш ефективно використовувати ті резерви, що є в команди і країни. Молодь, що підростає, має право заявити про себе в повний голос. Хоча це ні в якому разі не можна робити штучно. Тому що національна збірна — це найвищий рівень для кожного футболіста. Люди повинні бути готові до неї «на всі сто», при цьому в них має переважати дух патріотизму.

Програма для збірної складена ще до мене, і я з нею цілком згодний. Вважаю, що всі майбутні спаринги — дуже гарного рівня, більшість наших найближчих суперників входять до еліти європейського футболу. Тільки через такі ігри можна давати об’єктивну оцінку своїх можливостей і правильно планувати роботу в майбутньому.

А моїм першим кроком як головного тренера збірної України буде створення тренерського штабу. Мені дуже хотілося б, щоб у цей штаб увійшли Михайлов, Євтушенко, Веремєєв.

...Тема надлишку легіонерів у нашому чемпіонаті — це окреме й дуже болюче питання. Працюючи в «Динамо», я інакше дивився на цю проблему. Але за роки, проведені на посаді наставника молодіжної збірної України, я на власному досвіді переконався: володіючи визначеним потенціалом, маючи талановиту молодь, ми не можемо її повністю розкрити. Хлопці просто не мають ігрової практики та можливостей для зростання у своїх клубах.

Я дуже тісно співпрацював із тренерським штабом Олега Володимировича Блохіна і прекрасно бачив проблеми, що існували в національній команді. У «молодіжки» були аналогічні труднощі. Але я сподіваюся, що все зміниться на краще. На мій погляд, ліміт на легіонерів необхідно посилювати. Я взагалі не розумію, чому ми говоримо про поняття «ліміт легіонерів», адже, по суті, зараз ми маємо ліміт на українців.

...Чи саме робота головним тренером національної збірної — утілення моєї мрії? Мрія будь–якого тренера — бути затребуваним. А бути затребуваним на посаді головного тренера національної команди — це, напевно, найвище, про що можна мріяти в тренерській роботі. Для мене тепер найголовніше — виправдати довіру. Або спростувати думку тих, хто в мене не вірить. Звісно, моя мета — вивести збірну на чемпіонат світу 2010 року.

...Уже зараз команди проходять міжсезонні збори, а мені необхідно знати, в якому стані той чи інший футболіст. Вихід один: буду зв’язуватися з клубними тренерами, щоб до першого спарингу — 6 лютого проти Кіпру — викликати в збірну дійсно найкращих на сьогодні футболістів. А зараз я просто не готовий до того, щоб оголосити список кандидатів у національну команду.

Григорій Суркіс:
«Для 46–мільйонної країни було б приниженням призначити у збірну іноземця»

— Ми всі вчимося. Учитися (у тому числі на своїх помилках) — це велике щастя. Сподіваюся, що і я як президент ФФУ, і Олексій Михайличенко як тренер будемо вчитися на своїх помилках і своєму досвіді. Іноді всі ми допускаємо помилки, і дуже важливо, щоб знайшлися люди, які зможуть нас підправити. У попередньому циклі я цього зробити не зумів. У цьому я можу обвинувачувати тільки себе.

...Сьогоднішнє рішення про призначення Михайличенка я вважаю історичним, тому що ми повинні формувати в собі не тільки психологію переможців, а й повагу до нації, 46–мільйонної країни з багатими футбольними традиціями. І те, що головним тренером збірної України ми призначили вітчизняного фахівця, означає, що ми, на мій погляд, не допустили приниження. Приниження, про яке, до речі, говорить і президент ФІФА Блаттер (Зепп Блаттер розкритикував англійську федерацію за те, що призначила головним тренером національної команди не співвітчизника, а іноземця — Фабіо Капелло. — Ред.).